Старий господар умирає і сина навчає (А)
Юрій Федькович
Я умираю, сину, лишаю вас,
А ти ряди господою у добрий час,
Але ряди не так, о сину любий,
Аби тобі завидів і Бог і люди.
Нехай перша буде челядь твоя печаль:
Діли з нею твою радість, діли твій жаль;
Вона тобі родина і дальша, й ближча:
Нічо варт топорец без топорища.
Ти будеш мати, сину, багато слуг,
Але лиш посидющий господі друг;
Такий тебе не лишить у пригоді:
Найліпший той слуга, що мало ходить.
Людей багато в світі, найбільше злих,
Але найгірший ворог тобі в грудях
Йому не дай лиш, сину, надто волю,
А збічних ворогів не бійсь ніколи.
Розумний друг, о сину, як добрий хліб.
Але з дурним не дружи, бо трутить в гріб.
Або – що гірше гробу – у неславу!
Від неї не втечеш і під мураву.
Що думаєш, не флявор на весь світ!
Заперта кожному набита кліть:
А на роствір стоїть пуста лиш хата.
Язик за Юду май, а не за брата!…
Не будь упертий, сину, повільний будь!
Бгачкі бо ребра лиш тримають грудь.
Найліпша шабля, сину, та що гнеться;
Тверде, крихке залізо зараз треться.
Плохим занадто бути не є гаразд,
Але і гордість, сину, нічого не дасть;
Фудульного ніхто тепер не страхає,
А гордого і чмут за дурня має.
В війні пробують, сину, шаблі гарт,
Приятеля в нещастю, що він варт.
Коня під тягарем, вола у плузі,
А богобоязного лиш у недузі.
Вельможному шапкує піп і пан,
Загал лиш дивиться на чин і стан;
А ти до тих, що їх ся всі цурають,
Горнися – а докупиш, сину, раю.
Не вір котюзі ти, який ся ластит,
Ні гадині тоді, як ніби спить.
А щастю й тільки ні як ти сприяє!
Лиш Бог святий один не ошукає.
Для того, сину мій, йому лиш вір,
Йому лиш уповай, йому корися,
А він не лишить тя в тривозі, сину! –
Він зробить з днини ніч, а з ночі днину.
27 н. ст. новембра 1886.
Примітки
Друк. Бібліотека для молоді, 1886, стор. 192. Друкуємо з автографу (піваркуш звич. паперу, списаний з обох боків, з підписом автора і датою, власн. «Руської Бесіди, в Чернівцях), подаючи в нотках відміни першодрука. пороблені на автографі рукою редактора, цей вірш – вільна переробка упімнення короля Беле данного синам, у творі шведського поета Ісаії Тегнера «Frithiofs-Saga» (розділ 2), пор. von Esaias Tegner, aus dem Schwedischen übersetzt von Amalie von Helwig, Stuttgart, 1861, стор. 9 – 11. Федькович, вільно поводячись зо змістом оригінала, докладно задержав його незвичайний розмір.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 486 – 487.