8.10.1897 р. До Б. Д. Грінченка
Вельмишановний добродію Борисе Дмитровичу!
Листа Вашого одібрав в Єлисаветі, але за клопотами і всякими турботами зараз одповісти не міг, бо в часи коротеньких пробувань в городі не маєш вільної хвилини.
Оце вже третій день як осілися в Херсоні і чи добре тут буде, чи погано, а мусимо сидіть більш місяця, бо нема куди дітися.
Спасибі Вам, що написали листа. Сидячи на місці, Ви маєте більше спроможності листуватись, а ми раз у раз як сорока на тину! Звечора втомишся, вранці, поки встанеш, поки се та те – гляди, хтось прийшов, а там репетиція… І так пливуть дні за днями. Та ще нема де й примоститься гаразд… Це все я говорю для того, щоб Ви не дивували, коли запізнюся з одповіддю.
В Єлисаветі ми мали вдвоє більше против Чернігова, але через Чернігов, котрий збив нам путь, економічний стан Товариства захудав. Що воно буде в Херсоні, ще не знаємо. На бога надія. Моральний поспіх, який ми маємо скрізь, не всіх задовольняє – багато в Товаристві людей, котрих моральний поспіх навіть не цікавить, аби гроші… Воно – й натурально, бо людей ідеї во всіх станах мало, а серед акторської збираної дружини коли найдеться один-два, то й тому треба дивуватись! […] А все ж вони, яко соль землі, дають присмаку ділові, і воно йде своїм шляхом, тихенько наближаючись до загальної мети.
Добрі й щирі односини найкращих чернігівців до нас надали нам сили й духу творити своє діло, покладаючи на нього ще більше енергії. Будемо працювать!
«Ясні зорі» в Єлисаветі дали найкращий збор – повний. Поспіх такий самий, як і скрізь. Помилки, на котрі Ви звернули увагу, шкодять поспіху, але якби ми, письменники, змогли так написати, щоб помилок ніяких не було, то чого б і хотіть! А то біда; скажу про себе: коли пишеш, здається, нема чого вже поправлять, здається, все добре, як же придивишся після вистави, то тоді аж побачиш свої хиби, а знову морочитися біля них, виправлять – не хочеться. То не біда. Без помилок не можна. І то вже великого варте поважання, що ми бачимо хиби, а єсть такі, що й не бачать їх, ото погано!
Як тілько приїду в Одесу, там зготую фотографію й вишлю Вам. Будьте здорові всією сім’єю.
Ваш Іван Тобілевич
Примітки
Публікується вперше за автографом, що зберігається в рукописному відділі ДПБ УРСР (№ 39697).
Грінченко Борис Дмитрович (1863 – 1910), відомий український письменник, лінгвіст, етнограф і громадський діяч. Велику цінність мають його етнографічні праці і виданий ним «Словарь української мови».
«Ясні зорі» – драма на 5 дій Б. Грінченка.
Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 237 – 238.