Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

23.07.1889 р. До М. К. Садовського

23 июля 1889 г. Хутор (Надія)

Що ти там поробляєш і як поживаєш? Напиши мені, будь ласка, як ти устроївся, що там твоє хазяйство, чи дістав грошей на август? У мене все погано: хліба дай бог наполовину против прошлого року. Пізній льон запалило, репаку вийшло в продажу тільки 85 пуд., картоплі по дві під кущем, капуста пропала – з’їла мошка.

З Херсона від Русова [Русов Олександр Олександрович (1847 – 1915), етнограф та статистик, член київської «Громади».] немає вістей, сьогодні взнав, що його і в Херсоні немає. Зараз напишу Васильковському [Васильковський Матвій Іванович, радник губернського правління в Херсоні.], якщо, може, ти маєш які другі види на театри, то зараз же пиши, бо врем’я не стоїть. Вещей на Шостаковці ще немає. Вістей про Київ від міністра теж нема [Карпенко-Карий разом з братами звертався до міністра внутрішніх справ з проханням дозволити їхній трупі давати спектаклі в Києві. Дозволу трупа тоді не одержала.]: Від Балашова анічичирк про «Де люди, там і гріх». Чи не написав би ти йому дещицю? «Гроші» [попередня назва комедії «Сто тисяч».] я скінчив – вже переписують, а у мене грошей осталось тільки 100 р. Оце їду продавать хліб, щоб викупити білети Кропивницького, а тут і Мова требує, щоб і його білети викупить, бо вони вийшли в тираж!

Таке-то! Як здоров’я Марії Костянтинівни [Заньковецької] і прочая і прочая – пиши. Соня [Соня – Дітковська Софія Віталіївна, дружина І. Карпенка-Карого.] кланяється вам обом.

Твій Іван

Якесь письмо получилось на твоє ім’я в Шостаковку, я його переадресував і послав. Письмо було з Славянська, почерк незнайомий. Якби я знав, що по ділу, то розпечатав би, а то хто його зна про що воно.


Примітки

Вперше опубліковано в журналі «Театр», 1940, № 6. Подається за цією публікацією.

Де люди, там і гріх – змінена назва п’єси «Не так пани, як підпанки». П’єса з деякими змінами неодноразово надсилалася до цензури під різними назвами: «Перед світом», «Сільська честь», «Що було, то мохом поросло», «Батькова казка», «Прислужники», «Не так пани, як підпанки» і ін.

Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ.вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 219.