1. «Не грає безкрає, а тихо шумить,...»

Олександр Кониський

Біля моря в Криму

Не грає безкрає, а тихо шумить,

мов свічки по небі, ті зірки горять;

за хвилею хвиля цілує граніт,

гонкі кипариси байдужії сплять;

лиш кедри з Ливану в далекій чужині

журливу, скорботну розмову зняли

про край незабутній, про любу родину…

Я бачив, що з жалю тремтіли вони…

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Літературно-науковий вісник. – Львів, 1898. – Т. 4. – Кн. 10. – С. 47 – 49, під спільним заголовком «З скорбних пісень Перебенді». Вірш датовано – Сімеїз, 1895.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 549.