2. «Одна-одинока берізка стоїть...»

Олександр Кониський

Одна-одинока берізка стоїть,

на гору Ай-Петрі журливо глядить;

ні велетні кедри – сусіди німі,

ні мірти пахучі не ваблять її,

фонтани про неї не мають ваги.

А ген на Ай-Петрі біліють сніги;

туди її думи, туди її очі

пильнують від ранку до темної ночі.

Вона споминає далекі гаї,

де сестри зростають на рідній землі.

Коли б її воля, коли б її сила –

з розкішного парку туди б полетіла…

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Літературно-науковий вісник. – Львів, 1898. – Т. 4. – Кн. 10. – С. 47 – 49, під спільним заголовком «З скорбних пісень Перебенді». Вірш датовано – Сімеїз, 1895.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 549 – 550.