3. «Дрімає море, вітер спить...»

Олександр Кониський

Дрімає море, вітер спить,

суворі гори сном повиті;

німує пишний кедр; мовчить

і лавр, немов журбою битий;

і тьмяно, сумно круг мене.

Осіння хмура ніч панує,

листок ніде не шолохне,

в пустім тумані все німує…

Отак густа неволі сила

своєю тяжкою рукою

мене покрила, сповила,

немов сповивачем, нудьгою.

Сімеїз, 1895

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Літературно-науковий вісник. – Львів, 1898. – Т. 4. – Кн. 10. – С. 47 – 49, під спільним заголовком «З скорбних пісень Перебенді». Вірш датовано – Сімеїз, 1895.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 550.