Висновки

Є. Шабліовський, Б. Деркач

Письменник-гуманіст, письменник-просвітитель Котляревський відкрив нову добу в історії української літератури. Він першим серед, українських письменників наголосив невичерпні можливості художньої творчості, вказав на її провідне завдання – правдиво зображати народне життя, вірно служити народові. В безсмертних творіннях Котляревського знайшла своє яскраве відображення краса душі українського народу – героїчної і високолюдяної. Художні скарби Котляревського продовжують і нині виховувати в людях гуманні почуття, любов до батьківщини, до народу.

Батьком назвав славетного письменника Тарас Шевченко у вірші-присвяті «». Високо оцінюючи літературний подвиг Котляревського, Іван Франко в сонеті «Котляревський (1873) порівняв виступ Котляревського з пробудженням орла, який, піднявшись із скелі, одвалив снігову брилу; покотившись по склоні кам’яному, брила викликала могутню лавину, що залунала «дужче грому».

Молода Леся Українка виступила 1898 року з поезією «» (в зв’язку із 100-літтям виходу в світ першого видання «Енеїди» Котляревського), в якій наголосила провідні риси української літератури, назнаменовані Котляревським, – щирий демократизм, служіння народу:

Ті вічні пісні, ті єдинії спадки

Взяли собі нові поети-нащадки

І батьківським шляхом пішли.

Ніхто їх не брав під свою оборону,

Ніхто не спускався з високого трону,

Щоб їм уділяти хвали.

Про велике значення поетичного слова Котляревського в історії української літератури проникливо сказав великий митець Михайло Коцюбинський в день відкриття пам’ятника Котляревському и Полтаві у 1903 році:

«Сто літ минуло, як те занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знов і в устах батька нової української літератури Івана Котляревського голосно залунало по широких світах» [Михайло Коцюбинський, Твори в шести томах, т. 5, К., Вид-во АН УРСР, 1961, стор. 450.].

Невмируща поезія Івана Котляревського, його горде і ніжне слово весняним сонячним промінням зігріває людей, духовно збагачує нові й нові покоління. В наш час це слово ввійшло дорогоцінним вкладом в українську літературу, стало могутнім джерелом художнього розвитку народу, чинником творчого єднання і дружби братніх народів.