Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Олеся

Марко Кропивницький

Драма в 4-х діях і 5-ти одмінах

Лицедії

Кіндрат Антонович Балтиз.

Лукерія Степанівна, його жінка.

Олеся (Олександра), їх дочка.

Матвій Гнатович Тасюра, вчитель.

Нифінт Варфоломійович Знаменський, бурсак.

Марфа Варфоломіївна, його сестра, дівчина.

Яков Михайлович Воздвиженський, псаломщик.

Леоніла Агапонівна Козубська, підстаркувата дівчина.

Старшина

Волосний писар

Павло, Горпина – слуги.

Марина, удова.

Влас, її син, парубок.

Галя, її дочка, мала дівчинка.

Леонід Петрович Загрива, поміщик.

Льовка, лакей.

Гості і діти.

Староста.

Діється в Україні.

Дія 1 | Дія 2 | Дія 3 | Дія 4


Примітки

Вперше надруковано у кн.: Кропивницький М. Л. Повний збірник творів. – Харьков, 1895. – 3-є вид. – С. 298 – 349.

Це одна із кращих психологічних драм М. Л. Кропивницького. Тут драматург використав ряд художніх ідей, які притаманні іншим творам, наприклад «Глитай, або ж Павук», «На руїнах», «Перед волею», «Чмир» тощо. Так, сцена продажу меблів, яку автор в останньому прижиттєвому виданні опустив (видання вийшло в 1913 р., але М. Л. Кропивницький сам правив коректуру), стала основою драматичної дії комедії «На руїнах» (1900), а образи основних дійових осіб цих двох п’єс практично тотожні. Основна проблема драми – шляхи формування нового типу багатіїв на селі у пореформений час – логічно споріднена із проблематикою комедій «На руїнах» і «Чмир».

М. Л. Кропивницький наполегливо працював над текстом драми. 5 квітня 1891 р. він писав актору О. З. Суслову:

«Я заморочився з своєю новою творою, бо кортить уджигнути щось непевне – три акти вже скінчив, зостається останній, четвертий, опріч того, розв’язка – це наймудріша заковика».

М. Л. Кропивницький закінчив роботу над драмою в травні 1891 р. 12 травня рукопис було надіслано до цензури. Зберігається в Ленінградській державній театральній бібліотеці імені А. В. Луначарського (інв. № 33200).

30 липня цензура дозволила виставу, і цей дозвіл драматург одержав на початку вересня. Однак цензор викреслив у творі ряд сцен. Його висновок від 29 травня 1891 р. був таким:

«Пьеса эта могла бы быть допущена к представленню на сцене, так как относительно проведення собственно украинофильских идей она безупречна, но в ней проглядывает кое-где тенденциозность общая. Так, например, в ней встречаются довольно страстные и на сцене неудобные тирады о злоупотреблении прежними помещиками своєю властью, об побоях и всякой несправедливости, творившихся ими относительно крестьян (стр. 46, 47, 48 и 49-я); заявление еврея о том, что им всем скоро придется, благодаря притеснениям, бежать из отечества (стр. 52); о причинах, порождающих поголовное пьянство среди простого народа (стр. 60), – нужда, бедность, малообразованность; о захвате жидами и немцами всей земли (стр. 56, 65). Все эти места отмечены красным карандашом и должны быть исключены, и в таком случае драма Кропивницкого «Олеся» может быть дозволена» (ЦДІАЛ, ф. 776, оп. 25, од. збер. 1, арк. 79).

Врешті, при підготовці до видання 1895 р. М. Л. Кропивницький змушений був ці моменти викреслити. Водночас драматург усвідомлював, що п’єса ще далеко не викінчена:

«Олесю я мушу ще виправити, бо вона, як і всі мої твори, писана прихапком, і через те в ній стрічаються деякі помилки і недописи, котрі шкодять їй» (лист до В. Лукича-Левицького від 18 жовтня 1893 р.).

У четвертому виданні зібрання творів М. Л. Кропивницького «Олесю» вміщено з певними стилістичними і змістовими виправленнями порівняно з рукописом 1891 р. і першодруком 1895 р. Драма стала компактнішою і стрункішою в своїй композиційній побудові. Не думаємо, що готуючи «Олесю» до видання 1913 р., драматург прагнув максимально додержуватися тексту 1891 р. (твердження упорядника шеститомного зібрання творів М. Л. Кропивницького 1958 – 1960 рр. П. Перепелиці про те, що письменник «очевидно, з цензурних міркувань, змушений був не включати до твору ряд сцен і окремих реплік, які в свій час вилучила цензура» (Кропивницький М. Л. Твори: У 6 т. – Т. 2. – С. 529) є непереконливим), – просто до цього видання драматург виявляв особливо жорсткі вимоги.

Подається за вид.: Кропивницький М. Збірник творів. – 4-е вид., виправлене автором. – Полтава, 1913. – Т. 1. – Ч. 2.

Подається за виданням: Марко Кропивницький Драматичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 279 – 354.