«Імперія нам світ собою затуляла…»

Софія Малильо

Імперія нам світ собою затуляла,

сторіччями була жорстоким феодалом,

що в сні та наяву заглади нам жадав,

а ми були раби, покривджені холопи,

а ми не спромоглись на всенародний опір,

коли тиран і кат безвинних нас топтав.

Гаї у нас дзвінкі, в нас благодатна нива,

і вдача в русича податлива й мрійлива,

і чулість до краси йому Всевишній дав.

Якби з усім отим йому сусіди щирі,

щоб поряд з ним жили у злагоді та мирі,

щоб кожен свій врожай і сіяв, і збирав!

Та поглумилася над нами злюка-доля,

самі впустили ми на обшир свого поля

в лиху годину ордища чужі.

Вони ж, пожадливі та сповнені лукавства,

вмить присмокталися до нашого багатства,

історії, культури і душі.

Хто ще зазнав такого руйнування?

Кому ще випало таке страждання,

поміж племен землі – холодне забуття?

Сусіде злий! Не вбив ти душу нашу!

Нам – знов змагатися за долю кращу,

тобі ж покаятись! І – Бог тобі суддя!

14/X-1991.