Під тягарем питань

Софія Малильо

Я днів своїх на спогади не трачу, –

вже їх поглинула років імла.

Не над своїм вже безталанням плачу,

мовляв, що доля щастя не дала:

на те мізерних сил своїх не трачу.

Щодень у муках люди умирають,

і діток немічних калічить зло.

Хто на афганців кинув хижу зграю?

Хто курдам перекрив свободи джерело?

Чому безвинні гинуть і страждають?

Чи вирветься на волю Україна

із кігтів хижого імперського орла?

Чи пощадить нас генетична міна,

що тіло й дух народу пройняла?

Як фатум злий здолає Україна?

Питань – питань! Важких і доленосних!

Готових вирішень у них нема!

Час тче нам майбуття на вічних кроснах,

глядить у вічі нам Історія сама,

і кожна мить її – таємна й доленосна.

12/XI-1991.