«Нас убивав труд рабський, підневільний…»

Софія Малильо

Нас убивав труд рабський, підневільний,

коли лиш тліє вогнище душі,

коли рабів єднають злидні спільні,

а в них за спиною пожадливі паші

стоять з нагайками і лічать бариші.

Ми тої долі бачили доволі,

вона нам душі пропекла вогнем.

Тому такі безпам’ятні ми й кволі, –

і лиш тоді красу буття збагнем,

як творчості свободою дихнем.

2/VI-1991.