Імперія. 2

Софія Малильо

Рятують, що є сил, єдину й неподільну.

Розкинулась вона так широко й привільно,

на двох материках, на незліченних гонах,

найбільша на Землі і найнепереможна!

Як і колись, стоять уздовж границі

сини-захисники, чорняві – й світлолиці,

оберігають од біди – напасті

велике й спільне, «всенародне щастя».

Як і колись, в державі неосяжній

на варті «щастя» – невсипущі стражі.

Вже стільки ворогів ті стражі побороли,

а щастя і нема, і не було ніколи.

Була і є імперія звичайна,

і злочини її – нікому вже не тайна.

Та як же так? Народам дати «вільну»?!

Рятують, що є сил, єдину-неподільну.

27/IX-1990.