«Думи мої, думи мої…»

Михайло Петренко

Думи мої, думи мої,

Де ви подівались,

Нащо мене покинули,

Чому одцурались?

Покинули, загинули

Десь-то за морями;

Не вимолю, не виплачу

Словом, ні сльозами…

Не відаю і не знаю,

Де б то вас шукати;

Піду, стану на край світа,

Буду вас гукати;

Чи ви в морі з буйним вітром

Збиваєте хвилі,

Чи за морем співаєте

Пісні жалісливі?

Чи по скелям, по бескидам

Блукаєте здуру,

Чи з панами вельможними

Гадаєте думу?

Потаскались, поблукали,

Пора вам додому;

Скучно мені, сумно мені

Без вас, молодому!

Чи ви в небі над зірками

Шукаєте долі,

Чи де в хаті загляділись

На чорнії брови?

Знаю, знаю, мої думи,

Ви до їх охочі;

Милуєте чорні брови,

Цілуєте очі!

Думи мої давні, любі,

Думи мої милі!

Прибувайте, прилітайте,

Мої жалісливі!

Покинула меня доля,

Покинули люди;

Нащо ж мене покинули,

Думи мої, думи!

Примітки

Вперше надруковано в «Южном русском сборнике», с. 31 – 32.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 286 – 287.