«Туди мої очі, туди моя думка…»

Михайло Петренко

Туди мої очі, туди моя думка,

Де ти живеш, Галю, сердешна голубка;

Од раннього ранку до пізньої ночі

Я плачу без тебе і виплакав очі;

А ти мого горя не чуєш, не знаєш.

О, як болить серце, як тебе згадаєш!

Дарма топлю очі далеко за гори:

Я Галі не бачу. Зате ж люте горе,

Мов тая гадюка, коло серця в’ється;

О, як йому тяжко, о, як воно б’ється!

Дарма топлю очі в крайнебо блакитне:

Для всіх воно ясне, ласкаве, привітне,

По ньому так пишно місяць красний ходе

І тисяча тисяч зірок за ним броде;

Від нього ж на мене недолею виє;

Як гляну в крайнебо, серденько заниє,

Останнюю радість од серця одгоне,

Тумане очиці, душу горем томе;

Бо там за горою, де зіронька сяє,

Там, там моя мила голубка витає,

Закрилась від мене і небом, й горами,

А я тут зостався з горем та сльозами.

Туди ж мої очі, туди моя думка,

Де ти живеш, Галю, сердешна голубка!

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Сніп», 1841 р., с. 183.

З деякими текстуальними відмінами передруковано в «Южном русском сборнике», 1848 р., с. 45 – 46. Подається за вид.: Южный русский сборник, с. 45 – 46.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 295.