Пташки

П.-Ж. Беранже
переклад Володимира Самійленка

Зима. Сумнішають хатини;

Поля замерли в тихім сні;

Пташки в далекії країни

Несуть кохання і пісні.

Та де б вони гніздо не звили,

Все будуть край наш пам’ятать:

Пташки, що в вирій одлетіли,

З весною знову прилетять.

Їх виганяє доля з хати,

І нам сумніш стає, ніж їм:

Тепер ніхто нас утішати

Не буде співом чарівним.

Летіть же ви в країни милі

Щасливим людям щебетать!

Пташки, що в вирій одлетіли,

З весною знову прилетять.

Немов пташки, до гнізд прикуті.

Ми заздримо легким пташкам.

Негодонька, морози люті

З півночі йдуть на горе нам.

О, чом же ми не маєм сили

Летіти, зиму переждать?..

Пташки, що в вирій одлетіли,

З весною знову прилетять.

Вони нас, бідних, ізгадають,

І тільки вернеться тепло,

Старого дуба відшукають,

Де їх гніздо торік було.

Щоб знали ниви почорнілі,

Що прийдуть дні щасливі вп’ять

Пташки, що в вирій одлетіли,

З весною знову прилетять.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Зоря». – 1888. – Ч. 9. – 1 (13) мая. – С. 152. Підзаголовок: «Les oiseaux» – Беранжера. Підпис: В. Сивенький.

Вірш входив у збірку «З поезій Володимира Самійленка». – С. 32 – 33. В цій публікації під заголовком епіграф:

Les oiseaux que l’hiver exile,

Reviendront avec le printemps. Beranger.

Наведені рядки французького оригіналу є рефреном цього вірша (в перекладі відповідно 7-й і 8-й рядок кожної строфи).

Вірш входив у збірку «Україні» (без епіграфа, з підзаголовком: З Беранже). Подається за виданням 1906 р.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 265.