Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Єпископ Гаттін

В. А. Жуковський
переклад Володимира Самійленка

(Фрагмент)

Літо і осінь були дощовиті,

Ниви й луги всі водою залиті,

Хліб по полях не достиг і пропав.

Голод зробився, народ помирав.

Та в архірея ласкою бога

Повні комори хліба святого;

Жито зберіг ще торішнеє він.

Був обережний єпископ Гаттін.

Лавою пруться голодні та старці

До архірея, просючи харчі.

Лютий, скупий був єпископ Гаттін,

Не зжалобив його…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

От ізійшлися напрохані гості,

Чахлі, бліді, тілько шкура на костіх.

Повіть велику Гаттін одчинив,

В їй шанувати гостей назначив.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

От чимала натовпилася зграя –

В[сі] [п]рибувальці з окільного края.

[Чим же] єпископ той мир пригостив?


Примітки

В даному обсязі фрагмент перекладу публікується вперше – з автографа, що зберігається у Відділі рукописів ІЛ (ф. 29, № 63, с. 39 і далі).

Перші шість рядків перекладу (з відмінами проти автографа у 5-му рядку) наводить В. Самійленко в своїх спогадах (Тулуб О. Матеріали до життєпису Володимира Самійленка. – С. 299). У згаданій вище замітці (див. приміт. до вірша «Буря») О. Лазаревський у 1945 р. сповіщав про існування перекладу «Єпископа Гаттона», не наводячи при цьому яких-небудь текстових прикладів.

Автограф перекладу попсований; подальший текст відчитати не вдалося.

«Єпископ Гаттін» є перекладом балади В. Жуковського «Суд божий над єпископом» (1831), який в свою чергу є перекладом однойменної балади англійського поета Р. Сауті, написаної на сюжет середньовічного переказу.

Даний переклад, як і «Буря» та «З Анакреона», зроблено поетом в останні роки навчання в Полтавській гімназії (1883 – 1884 рр.).

Гаттін (Гаттон) – архієпископ із міста Метца (в Лотарінгії), жив у X ст., був відомий своєю скнарістю. За переказом, нібито спалив у хліві голодних людей, котрих покликав на учту, за це зазнав божого покарання: був загризений мишами.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 263.