Єпископ Гаттін
В. А. Жуковський
переклад Володимира Самійленка
(Фрагмент)
Літо і осінь були дощовиті,
Ниви й луги всі водою залиті,
Хліб по полях не достиг і пропав.
Голод зробився, народ помирав.
Та в архірея ласкою бога
Повні комори хліба святого;
Жито зберіг ще торішнеє він.
Був обережний єпископ Гаттін.
Лавою пруться голодні та старці
До архірея, просючи харчі.
Лютий, скупий був єпископ Гаттін,
Не зжалобив його…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
От ізійшлися напрохані гості,
Чахлі, бліді, тілько шкура на костіх.
Повіть велику Гаттін одчинив,
В їй шанувати гостей назначив.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
От чимала натовпилася зграя –
В[сі] [п]рибувальці з окільного края.
[Чим же] єпископ той мир пригостив?
Примітки
В даному обсязі фрагмент перекладу публікується вперше – з автографа, що зберігається у Відділі рукописів ІЛ (ф. 29, № 63, с. 39 і далі).
Перші шість рядків перекладу (з відмінами проти автографа у 5-му рядку) наводить В. Самійленко в своїх спогадах (Тулуб О. Матеріали до життєпису Володимира Самійленка. – С. 299). У згаданій вище замітці (див. приміт. до вірша «Буря») О. Лазаревський у 1945 р. сповіщав про існування перекладу «Єпископа Гаттона», не наводячи при цьому яких-небудь текстових прикладів.
Автограф перекладу попсований; подальший текст відчитати не вдалося.
«Єпископ Гаттін» є перекладом балади В. Жуковського «Суд божий над єпископом» (1831), який в свою чергу є перекладом однойменної балади англійського поета Р. Сауті, написаної на сюжет середньовічного переказу.
Даний переклад, як і «Буря» та «З Анакреона», зроблено поетом в останні роки навчання в Полтавській гімназії (1883 – 1884 рр.).
Гаттін (Гаттон) – архієпископ із міста Метца (в Лотарінгії), жив у X ст., був відомий своєю скнарістю. За переказом, нібито спалив у хліві голодних людей, котрих покликав на учту, за це зазнав божого покарання: був загризений мишами.
Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 263.