Буря

О. С. Пушкін
переклад Володимира Самійленка

Останняя хмара минулої бучі,

Сама по ясному блакиту пливучи,

Сама ти похмурою тінню лягла

І смутку веселому дню завдала.

Ти тільки що небо навкруг обіймала,

Блискавка грізна тебе сповивала,

І ти вимовляла таємничий грім,

І діл напувала дощем наситним.

Сховайся вже, буде, година минула,

Земля одволожилась, буря гайнула,

І вітер, милуючи листя древес,

Зганяє тебе з тихомирних небес.

1883 року, Полтава

Примітки

Вперше надруковано у виданні: Самійленко В. Твори: В 2 т. – К., 1958. – Т. 1. – С. 341, з автографа. Автограф, який зберігається у Відділі рукописів ІЛ (ф. 29, № 63, с. 37), вперше відтворено на фото в журн. «Україна». – 1945. – № 9. – С. 39, що супроводжує замітку Ол. Назаревського «Досі не відомі переклади В. Самійленка».

Поет згадував:

«В 7 класі гімназії я цілком стихійно почав писати українські вірші, перекладати на українську мову вірші Ол. Пушкіна, В. Жуковського. Переклад «Утопленника» О. Пушкіна в мене починався так:

Повбігали в хату діти,

Кличуть батька: «Швидше йди!

Там на берег наші сіті

Витягай мерця з води…»

(далі не пам’ятаю)» […]

Окрім того, я тоді ж переклав В. Жуковського «Море» і О. Пушкіна «Последняя туча рассеянной бури», але зараз їх не пам’ятаю» (Тулуб О. Матеріали до життєпису Володимира Самійленка. – С. 299).

«Буря» є, цілком очевидно, перекладом останнього із згаданих тут творів. В О. Пушкіна він озаглавлений «Туча» (1835). Подається за автографом.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 262.