Переспів

Переспів Володимира Самійленка

В кого в серці нема весни,

Той весни й не взнає;

Хто сам мовчить, тому луна

Не відповідає.

Хто не поет, тому шкода

Зрозуміть піїта;

Хто не коха, той не найде

Ні в кого привіта.

Нащо думка, коли вона

Не дбає нікому?

Нащо розум, що зачинивсь

У собі самому?

Що з писання, поки його

Хто не прочитає,

Або з душі, що другої

Душі не шукає?

Кожде життя повинно єсть

З другим життям злитись;

Нема серця, котре б могло

В самоті розвитись.

І тільки той, хто збувсь себе,

Сирота безродний;

Не взнать тому весни повік,

Хто серцем холодний.

Київ, грудень 1885 року.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Зоря». – 1886. – Ч. 4. – 15 (27) лют. – С. 54 – 55. Підпис: В. Иваненко.

Із спогадів В. Самійленка відомо, що це «переклад з російського», проте автор ніде не називає імені поета, з чийого твору зроблено переклад (чи переспів).

Вірш входив у збірку «Україні».

Подається за виданням 1906 р.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 263 – 264.