Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Ранок

І. С. Нікітін
переклад Володимира Самійленка

Зорі меркнуть і гаснуть; хмарки у вогні;

Біла пара в лугах розлягається;

По блискучій воді, по густій лозині

Червоняста зоря розливається.

Тиша, безлюдь навкруг. Очерет наче спить;

Ледве мріється стежка росяная;

Кущ зачепиш плечем, і на вид тобі вмить

З листя присне водиця срібляная.

Зворушився вітрець, воду зморшками вкрив,

Прошуміли качки й геть полинули.

Десь далеко-далеко дзвінок задзвенів…

У наметах рибалки прокинулись,

З кілля невід зняли, в човни весла несуть…

А на сході горить – розгоряється…

Пташки сонечка ждуть, пташки пісню ведуть,

І стоїть собі гай, усміхається.

Ось і сонце встає, понад полем блищить,

Десь за морем ночівлю покинуло.

На лани, на луги, на верхівля рокит

Течією блискучою ринуло.

йде за плугом орач, пісню тягне йдучи, –

По сназі йому все обважливе…

Не боли ти, душе! від турботи спочинь!

Здрастуй, ранок та сонце вродливе!


Примітки

Вперше надруковано в журн. «Зоря». – 1886. – Ч. 13 і 14. – 8 (20) лип. – С. 227. Підпис: В. Сивенький.

Переклад відомого вірша «Утро» (1854 – 1855) російського поета І. С. Нікітіна (1824 – 1861).

Вірш входив у збірку «Україні».

Подається за виданням 1906 р.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 264.