Рінкель утік від Інараку

Володимир Винниченко

Коли затихає гуркіт автомобіля, з вікна льоху трудно, помалу, хапаючись за землю руками, випихає себе чоловік із бородою. Сірувата мла від молодого місяця застигла в саду сивим легким туманом Усі вікна у віллі погасли. Сторожі спокійно спить.

О, вона прокинеться не зовсім спокійно! Всі вони сьогодні неспокійно прокинуться!

Чоловік із бородою, не гнучись, не ховаючись, тільки дуже повільно посувається алеєю до вулиці.

Але на вулиці, відійшовши кілька кроків, він раптом зривається і, нахиливши непокриту голову, біжить із усієї сили,

О, сьогодні вони прокинуться не зовсім спокійно!

– Гальо! Авто!

Авто пролітає, не звертаючи уваги на махання руками чудного чоловіка під ліхтарем. О, сьогодні буде та ніч, про яку знає він та стіни льоху. П’яність волі й ненависті крутить голову.

– Гальо! Стій! Хто в авто? Геть!.. Геть кажу! Шофере, коли ви мене моментально не доставите до поліцай-президії, ви будете покарані, справа державної ваги! Панове, ви можете їхати зі мною або висісти. Швидко вибирайте.

Парочка злякано переглядається й воліє висісти.

– Добре. Гайда! Найбільшу швидкість, шофере!

Дзижчить, шипить повітря у вухах. Рвучко цокають стовпи ліхтарів і трамваїв. Ха, воля й помста! Що може бути кращого на підлій, дурній землі?

– Шофере! Гальо!

Не чує. А чорт із ним. Елленберг приженеться сам до поліції.

І дійсно, граф Елленберг прилітає просто з палацу Мертенса. А через півгодини вже з усіх поліційних відділів Берліна женуть у різних напрямках автомобілі, навантажені озброєними, напружено-спокійними людьми.

Граф Елленберг, кругло потираючи руки, м’яко, швидко бігає по кабінету поліцай-президії. Ах, шкода! Ах, шкода!

– Графе, ви ж розумієте, що в мене не може бути списків. Я вам даю головніші адреси з пам’яті. Цього досить, запевняю вас. Тридцять чотири адреси. Це – центр!

– Я розумію, я розумію, пане Рінкелю. Я розумію. Ах, шкода! Ах, шкода!.. Гальо!.. Так… Взято майстерню Сонячної машини! Прекрасно. Все, все до поліцай-президії! І зброя? Скільки поранено? О, дурниці!.. Ах, усе ж таки шкода! До ноги було б. До ноги!.. Гальо! Поліцай-президія. Ага, ти. Хто?.. Доктор Шіллер?.. Як? Ага, так, так: Шпіндлер. І з жінкою? І з прислугою? Прислугу всю теж треба… Ага, добре, розуміється.

Рінкель, заклавши один палець за гудзик жилета, похиливши голову, з посмішкою ходить по кабінету й слухає.

Відросла борода незграбними круглими кущиками кучерявиться на шиї, вуса стирчать жорстко.

О, вони прокидаються не зовсім спокійно!