Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

З. Проти рожна

Дмитро Донцов

Успішність пропаганди вимагає – у важних засадничих питаннях в яких громадська думка зайняла фальшиве становище – йти проти неї, не оглядаючись на втрату популярності, на ненависть або боротьбу проти свого становища. Новий рух не повинен виступати як наймит громадської думки, лише бути її паном і володарем.

В моменті, коли всесильному противникові вдалося різними своїми зручними штучками пхнути народ до якогось божевільного рішення або до заняття фальшивого становища, – в такі моменти для всякого ще нескріплого руху є великою спокусою йти рука в руку, або бодай горлати разом з противником. Особливо тоді, коли з’являться кілька причин – хочби лише сповидно слушних, – які за тим фальшивим становищем промовляють навіть, нібито, з точки погляду самого молодого руху та його світогляду. Людська трусість пильно шукатиме за такими «причинами», завше знайде щось, що нібито з «її власної точки погляду» виглядатиме на правдиві докази для усправедливлення злочину, до якого її пхає ворожа сторона.

Автор книги «Моя боротьба» згадує дику нагінку, яку урядила німецька преса проти італійського фашизму, який нічого злого німцям не зробив. З огляду на таку саму нагінку на того самого ніби-противника, яку з нагоди абісінської війни – урядила наша соціалістична, радикальна, а подекуди і інша преса, цікаво подати відповідні місця з цітованої книги. В ній читаємо:

«Не усвідомлюючи собі, чиїй справі вони тим вислуговуються, багато так званих «національно думаючих» людей, партій і союзів – лише з трусості перед розбурханою жидами громадською думкою – прилучилися до загального реву, помагаючи безглуздо вести боротьбу з системою (фашизму), яку ми, німці, саме в тій хвилині, серед умово і морально заломаного світу, повинні були трактувати як єдиний промінь світла. Саме тоді, коли Німеччина душилася в обіймах масонсько-інтернаціоналістичного спрута, наші так звані патріоти ревіли проти людини і системи, яка відважилася, бодай на однім відтінку землі, отруї інтернаціоналізму протиставити греблю твердої націоналістичної волі.

Але слабкі характери – так вабило, поставити вітрила за вітром, скапітулювати перед криком «громадської думки».

В такі хвилини імперативним наказом моменту для нового руху є заховати незалежність думки, зайняти власне становище в якійсь справі. Спробувати сей маневр в хвилину, коли громадська думка розжарена всіми ворожими силами – мов полум’я горить лише в однім напрямку, є завданням не дуже популярним, не раз смертельно небезпечним для відважних. Але чи мало історичних постатей в такі хвилини укам’яновували за вчинки, за які нащадки мали всі причини дякувати їм на колінах?

Власне з тим має числитися новий рух. Не з хвилевими оплесками сучасності. Нехай в такі години не одному тривога ввійде в душу, все ж він ніколи не повинен забувати, що по кожній такій хвилині приходить визволення; що рух, який прагне відновити світ, мусить служити не хвилині, а майбутньому.

Можна при тім ствердити, що найбільш далекосяглі успіхи в історії, се переважно ті, що в своїх початках стрічали найменше зрозуміння, бо в найгострішій опозиції стояли до загальної громадської думки, до її стремлінь.

Хто прагне стати на чолі нового руху, не сміє боятися виступати перед людьми, що вірять в щось зовсім противне тому, в що вірить він; що мають волю, спрямовану в зовсім іншу сторону, аніж його воля.

В сій боротьбі дуже важна одна річ: «заздалегідь вибити ворогові з рук зброю його протиаргументів». Противники нового руху майже завше виступають з оклепаними аргументами, що стало повторяються. Щоби їх збивати – належить заздалегідь вже усвідомити собі можливий зміст і форму протидоказів, які поставлять вам в дискусії противники, і ще перед дискусією, в своїй промові – повискубувати їх з їх можливої аргументації. В таких випадках, всі можливі закиди треба зараз же самому перечислити і довести їх нестійність. Тоді слухач, хочби й був по вуха навантажений всякими закидами проти вас, – легше буде з’єднаний для нової ідеї, коли має отвертий розум і чесне серце. Завдяки попередному опрокиненню аргументів, якими напхала голову слухача противна сторона.

Таким способом не раз – можна з серця і мозку тисячної маси виривати якусь велику брехню і на її місце засадити правду.


Примітки

абісінська війназагарбницька імперіалістична війна Італії проти Ефіопії (1935 – 1936).