Кар’єрне озеро Глинка — проектований ландшафтний заказник місцевого значення «Озеро Глинка»
Парнікоза І.Ю.
Об’єкт розташований в межах Голосіївського району м. Києва і являє собою колишній затоплений кар’єр для видобування глини з навколишньою зеленою зоною в районі Либідської площі. Площа об’єкту — 3,4 га.
Сучасна Глинка – це кар’єр цегельного заводу заснованого Йоганному Ейсманом — київським аптекарем. 1843 р. ця цегельня перейшла до В. Субботіна – професора Університету св. Володимира, а від нього його дружині Емілії Субботиній. Цегла ї заводу мітилася знаками "Э.С.". З цього ж кар'єру брав глину і цегельний завод С.В. Шатова, що 1909 р. перейшов до М.В. Журавльова, а 1913 р. фабрику орендував А.-Й. Зак. Тут видобували зелену спонділову глину для виробництва міцної жовтої цегли (Малаков, 2009).
Цегельний завод біля Глинки показаний вже на мапах 1840-х рр. Першим на мапах кінця 19 ст. показаний кар’єр на місці сучасної океан-Плази. А потім вже з’явилася Глинка. На мапах 1930-х 1940-х вже видно Глинку.
Озеро Глинка. Вид з Чорної гори (провулок Філатова), фото 2025 р.
Після Другої світової війни поруч з озером знаходився табір для військовополонених німців, що працювали на цегельному заводі, ремонті шляхопроводу в районі Либідської (колишньої Московської) площі та на прокладанні сучасного Голосіївського проспекту. Наразі на місці колишнього табору – база одного з підрозділів МВСУ.
Профіль товщі лесу на східному березі озера Глинка. Фото 2025 р.
Після того, як видобуток глини тут після Другої світової війни було закінчено, значну частину кар'єру було засипано, а решта наповнилася водою. Береги заросли деревами та чагарниками: вербою козячою (Salix caprea), кленом американським (Acer negundo), тополею білою (Populus alba). Тут утворилася цінна зелена зона. По краям озера розвинулася прибережно-водна рослинність за участі очерету (Phragmites australis) та бульбокомиша морського (Bolboschoenus maritimus). Чагарники стали місцем існування низки горобиних птахів, над водним дзеркалом натомість полюють кажани. Озеро використовують для водопою серпокрильці (Apus apus). На східному березі озера добре видний профіль лесової товщі Чорної гори. Навколо озера зберіглася цінна зелена зона. Нажаль, цю цінну ділянку міських зелених насаджень нищить нове будівництво.
Зарості очерету по східному узбережжю озера Глинка. Фото 2025 р.
У 1980-1990-ті рр. тут набирали воду поливальні машини. 2010 р. поряд з озером розпочали будівництво Андріє-Володимирського храму. Проте за кілька років будівництво зупинилося. У 2013 р. згадки про оз. Глинка знову почастішали внаслідок активізації крутого західного схилу Чорної гори та загрози будинкам на вул. Академіка Філатова. Минув певний час, і в 2018 р. поряд з водоймою розпочалося доволі значне будівництво — житлового комплексу Salut. Місце для цього комплексу знайдено там, де його ніби й немає, — від бульвару Дружби народів до урізу води в озері щонайбільше 80 м. Тим не менш у цьому немаленькому комплексі має бути близько 1000 квартир, а також чимало нежитлових приміщень, великий підземний паркінг. Значною буде і висота будівель — найвищий будинок повинен був мати 33 поверхи. Наразі будівництво зупинилося.
Малаков Д. Прибуткові будинки Києва. – К.: «Київ». – 2009. – 384 с.
Матеріали статті дозволяється використовувати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike.