Версія для друку

Герась Соколенко Баляда

Вічність

Над Свитязем лопоче сніг,

Неначе прапор білий,

Земля здається, і до ніг

Зелені крок[н?]и хилить.

А там – весна і літо знов,

Вже й осени печаті…

І вже, дивись, надходить знов

Цей вічности початок.

1938 р.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ