|
Пошук по сайту
|
Герась Соколенко Баляда Баляда 1-а редакція Скільки днів пропливло І ночей, Скільки сліз Із блакитних очей. В небі косим серпом Молодик. І встає 18-й рік. Віє січень. Снігів океан. Незабаром світання. Туман… А з туману, Що з пітьми тече, Юний лицар встає Із мечем. Його клич пробива Далечінь, І підноситься Триста мечів. Триста гострих мечів У руках, А над ними Простреляний стяг. Він горить, Він розносить пожар. Та круг нього Збіговище хмар. Це синів Батьківщина зове. Чорна туча від сходу Пливе. Її ім'я страшне – «Більшовик». І встає 18-й рік. Віє січень. Снігів океан. Незабаром світання. Туман… А з туману, Що з пітьми тече, Юний лицар встає Із мечем. Грізний клич пробива Далечінь, І підноситься Триста мечів. Це виходить Загін юнаків Проти диких Московських полків І вмирає В нерівнім бою За народ і вітчизну Свою. За степи І за шелест дібров На світанку проллялася Кров, Що у пам'яті Житиме вік. І встає 18-й рік. Віє січень. Снігів океан. Зарум'янене небо. Туман… А з туману, Що струменем б'є, Юний лицар з могили Встає. Його клич Потрясає віки. І з могили встають Юнаки. Вони зір повертають На схід, І крокують Рядами в похід. Голубими просторами Йдуть У далеку Тернистую путь. Йдуть І пісню несуть на устах, І хвилюється море Повстань. Буде бій грозовий. Чую зов – Це на подвиг Зове їхня кров. VII. 1941 |