Версія для друку

Герась Соколенко Баляда

Він упав, прострелений у груди.

Це з нагана випалив чекіст.

Я ніколи того не забуду,

Пам'ятати довго, довго буду,

Як у нього випалив чекіст.

Там, де луг купається в тумані,

Він лежав між квітів у траві.

Багряніла кров на свіжій рані,

І обличчя горде і весняне

Усміхалось в голубій траві.

Він упав, прострелений у груди,

Той, хто нас боротися учив.

Я ніколи того не забуду:

Вічно в серці, в серці жити буде

Той хто нас боротися учив.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ