Біблія
Софія Малильо
Є Вічна Книга на Землі – й навіки.
Всі людства помисли, всі духу його ріки
вирують в Ній неначе споконвік.
З глибин її одвічна сяє мудрість,
і промовляє в Ній Творця могутність,
і творить благо Богочоловік.
О, як я знаю мало, мало, мало!
Буття жорстоке дух мій надламало,
і нидів він, мов на провалля дні.
Які скарби мені відкрились нині!
До Книги Вічної, до вічної святині
даруй, о Господи, припасти і мені.
Там – весь безмежний світ Твого творіння,
людина в пошуках, засліпленнях, прозріннях,
із добротою – і могуттям Зла.
Хай благодать Твоя, ласкавий Отче,
на Істину мені відкриє очі,
на мене хлине з того Джерела!
8/XII-1993.
Дух прагне істини і благодаті
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
