Дзвони
Софія Малильо
Вернім ефіру дзвонів благовіст!
Хай над мурашниками сіл і міст,
над резерваціями Матері-Природи
до Бога лине він, до Вищих сил,
в ім’я живих, за мирний сон могил,
мов клич до каяття, молитви й згоди.
Підступні, невблаганні сили Зла
заповзялись понищити дотла
скарби віків, духовності собори.
Як дзвони падали із висоти,
коли услід валилися хрести,
то з ними падали Буття опори.
Кому даровано збагнути до кінця,
як з дзвонами повергнуто й серця
у темну ніч німотної скорботи?
Тож повернім одвічне право їм –
вість благодаті слати в кожен дім
і жар сердець нести в ясні висоти!
31/X-1991.
Дух прагне істини і благодаті
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
