|
|
«Дочекались ми держави…»
Софія Малильо
Дочекались ми держави,
та ще в ній недоля править,
і хапуга, і бандит.
Тягне з люду нерви й жили,
п’є його життєві сили
всеосяжний дефіцит.
Дочекались ми держави.
Як раділи! – Боже правий!
Таж карались сотні літ!
Хижі зграї супостатів,
поселившись в нашій хаті,
нищили наш мирний рід.
Воскресаєм помаленьку,
та не раді воріженьки,
не дрімають вороги.
Ох, тяженько їм звикати –
хліб насущний заробляти
коштом власної снаги.
Дочекались ми держави,
спадкоємці лих і слави,
в доленосний, грізний час.
Україно, люба Нене,
хай ім’я твоє священне
в творчості єднає нас!
10/III-1992.
Надія
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
