Рід
Софія Малильо
Роде наш прадавній, наш великий роде!
По важких сторіччях страждання і борні
сонце Правди й Волі і для тебе сходить,
і нова Надія сяє в далині.
Був ти надто мирний, хліборобський роде,
а з тобою поряд був жорстокий світ.
На лани врожайні хлинули заброди,
в хату твою тиху ліз лихий сусід.
Був ти, рідний роде, на талант щасливий
і плекав не силу, а красу і дух,
був ти у натхненні щедрий і мрійливий,
тим і осоружний ворогам навкруг.
А життя нещадне, а життя суворе,
той лиш вільним буде, в кого єдність єсть,
хто ворожу силу силою ж поборе
і не дасть топтати свою правду й честь.
О великий роде, трудно тобі нині,
дух твій у неволі важко постраждав.
Він коривсь віками чужинській гордині
і тому запроданцю, що й тебе продав.
Та вже сонце Правди і для тебе сходить,
і Надія світла сяє в далині.
Хай же світ побачить, як ти, рідний роде,
щастя здобуваєш у важкій борні.
6/XII-1993.
Надія
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
