Україні
Софія Малильо
Україно, притче во язицех,
древня земле без вселюдських прав,
в клітці лихоліть співоча птице,
хто тебе не гнобив, не карав?
Не було в бутті твоїм сусіда,
що не раз тебе не обікрав,
що добра ланів твоїх не звідав
і тебе ж за нього не карав.
Ти пройшла трагічні небезпеки,
знемогла в нерівній боротьбі.
І близькі пілати і далекі
вироки виносили тобі.
Як ти не загинула, о Нене,
добру душу як уберегла?
Сил твоїх відродження натхненне
струменіє з чудо-джерела.
12/XII-1991.
Надія
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
