Референдум. 4
Софія Малильо
Кому – трагедія, кому – розчарування,
кому – останній шанс на виживання,
та не спинити вже історії ходи.
Над неозорим, неосяжним краєм,
де рабства дух повільно умирає,
свободи дух воскрес із туги і біди.
Із туги і біди, із віри, що не гине,
з надії, що завжди живе в душі людини,
з Творцем дарованих і невід’ємних прав
на тиранією понищені народи,
на ясні зорі і на тихі води
зійшов свободи дух, що смерть здолав.
О Україно, кривджена віками!
Чи знову хтось у тебе кине камінь,
і знов закрутиться кривава гра?
Встає народ, щоб суверенно бути,
не милостині жде, не каяття й покути,
а кличе всіх до злагоди й добра.
8/XII-1991.
Надія
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
