|
|
Величальне слово
Софія Малильо
Ти змагався, наш народе,
від роду до роду,
Ти боровся з ворогами
за свою свободу.
Та вони були навколо,
ненаситні круки,
Ти зазнав, народе рідний,
вікової муки.
Ти приніс на вівтар волі
жертви незліченні,
та зберіг славетних предків
цінності священні.
І лунає наша пісня,
в світі найбагатша,
і єднає наші душі
рідна мова наша.
І єднає покоління,
проминулі й сущі, –
ми з Тобою, Україно,
в Мові невмирущі!
Вибороли українці
соборну Державу,
тож хай Слово невмируще
їй співає славу!
Не забудуться ніколи
вікові страждання,
тож хай Слово невмируще
кличе до єднання!
І вшанують нашу гідність
всі земні народи,
й сяятиме Україні
сонечко Свободи!
15/ХІ-2005.
Надія
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
