Хай у минуле кане та держава…
Софія Малильо
Хай у минуле кане та держава, –
жорстока, рабовласницька, кривава,
що пожирала свій нещасний люд.
Наповнилась ущерть терпіння міра,
суд людський засудив державу-звіра,
і вирок той підтвердить Божий суд.
І щезнуть демони насильства та облуди,
на толоку Свободи вийдуть люди
і створять їй величний світлий храм.
Відродяться зневажені святині,
возрадуються добрі й безневинні,
і мир та злагода засяють нам.
О Україно, благодатна Нене!
Не позабути нам буття стражденне,
вготоване злочинцями тобі.
Встаєм ізнов, понищені без міри,
і дух наш сповнений святої віри,
що переможемо в нерівній боротьбі.
5/X-1991.
Надія
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
