|
|
«Ще не вмерла…» – з туги й болю…
Софія Малильо
«Ще не вмерла…» – з туги й болю,
мрії світлої про волю
народились ті слова.
Крізь віки чужі вандали
Україну плюндрували, –
а душа її жива!
Крізь віки ворожа сила
Україну толочила
ще лютіше, ніж Батий.
Роздирали її чвари,
розпинали яничари,
але дух її – живий!
«Ще не вмерла…» – лиш в підпіллі
душі та серця зболілі
вимовляли ті слова.
Та вони ж вели у битву –
як присяга, як молитва –
тих, в кім честь була жива.
Од Дінця і до Говерли
піднялись ми, бо не вмерли
наші мрії, почуття.
Наші думи про державу,
про свободу, честь і славу
стали правдою життя!
27/XI-1991.
Надія
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
