Start page

MYSLENE DREVO

We build the ukrainian Ukraine!

?

kyiv-dnipro-river-flot

Parnikoza I.Yu.

05.02.1919 р. після зайняття Києва більшовиками усі судна річкового пароплавства було націоналізовано. 12.03.1919 р. в Києві створюється перша радянська Дніпровська військова флотилія. Її першими бойовими одиницями стали бронекатери. Цікавою є історія їх походження. 17.01.1915 р. Головне військово-технічне управління Російської армії підняло питання про створення для підтримки сухопутних військ 3-х загонів річкових броньованих кораблів. Поруч з канонерськими човнами, роз’їзними катерами, тральщиками з підвісними моторами і броньованими човнами, в склад кожного загону мали входити 6 «розвідників», далі тип «Р» та 6 дозорних – тип «Д» бронекатерів. В подальшому декілька катерів типів «Д» та «Р» увійшли до складу радянської ДВФ, а потім ПВФ і прослужили на флоті 25 років. З-за завантаженості російських заводів замовлення на 18 одиниць бронекатерів в 1916 р. отримала американська фірма «Муллінс і к».

У листопаді 1918 р. частина річкових катерів де-факто потрапила до флоту Української держави Павла Скоропадського. Першими в складі радянської ДВФ стали 5-ть бронекатерів типу «Д», 4 з яких були приведені з пристані «Пхов», де вони без озброєння зимували на Прип’яті, а 5-й був доставлений з Черкас. Вже 16.03.1919 р. в казенній судноремонтній майстерні Київського округу шляхів сполучення почався ремонт 5-ти бронекатерів, які разом з приданим в якості плавбази пароплавом «Воєвода», мали скласти 1-шу Бригаду ДВФ. В склад ДВФ бронекатера увійшли під пафосними назвами «Украинец», «Ленин», «Карл Маркс», «Коммунист», «Шевченко», однак пізніше отримали скромніші цифрові позначення «№1-5». 04.04.1919 р. першим закінчився ремонт БКА «№2» і в той же день він брав участь в бою проти загону отамана Зеленого в районі Трипілля.

9-11.04.1919 р. БКА «№2» бере участь разом з КЧ «Курьер»у висадці десанту в районі Вишгород-Петрівці вище Києва. 26-30.04.1919 р. БКА «№5» бере участь в боях ДВФ в районі Глібовки, Печек і Домантово. 02.05.1919 р. бронекатери беруть участь в розгромі отамана Струка в Чорнобилі. 04.05.1919 р. бронекатери беруть участь в бою з загоном отамана Зеленого в районі Трипілля. Тут у бронекатера «№1» заглух мотор, і його течією знесло на відмілину. До нерухомого бронекатера кинулися повстанці. Їх зустріли кулеметним вогнем більшовики з катера. Несправність совіти полагодили та самостійно знялися з мілини. Радянські бронекатери також приймали участь в боях на північ від Києва на території Білорусі (Спичаков, 2009).

Ще одним судном нової радянської ДВФ став канонерський човен «Верный» – бувший колісний буксирний пароплав побудований в Німеччині за замовленням купця 1-шої гільдії Соболевського вступив в дію 1901 р. 05.02.1919 р. після зайняття Києва червоними націоналізований та переданий Главовду. В березні 1919 р. мобілізований та озброєний на 1-шій Київській Радянській верфі (2х76,2 мм гармати, 6х 7,62 кулеметів) і 01.04.19 включений в склад 3-ї Бригади кораблів ДВФ в якості бронепароплава «Верный». Бронепароплав брав участь в бою з загоном отамана Струка біля Чорнобиля 02.05.1919 р., в бою з загоном отамана Григор’єва у Канева 11.05.1919 р. В боях за Черкаси 21.05.19191 р. 03.07.1919 р. в бою з військами Денікіна у станції Сухачівка (р-йон Катеринослава) з військами Денікіна. 20.07.1919 р. в бою у Ржищева з військами отамана Зеленого, 02.10.19 р. з кораблями денікінської флотилії біля с. Окуніново. 06.10.19 р. перейменований в «Гневный», озброєний 2х120 мм гарматами і перекваліфікований в важкий канонерський човен. Майже вся команда була замінена воєнморами –латишами. Зимував канчовен у Києві. 10.06.1920 р. «Гневний» бере участь у штурмі Трипілля. З другого пострілу була подавлена польська артилерійська батарея на південній околиці Трипілля. За відмінну стрільбу артилерист Афанасьєв був нагороджений орденом Червоного Прапора. 20.08.1920 р. канонерський човен роззброєний та переданий Обводу дніпровського басейну (Спичаков, 2009).

На канонерський човен було перероблено і бувший колісний річковий буксирний пароплав «Аполлон» побудований на замовлення приватного київського судновласника. 05.02.1919 р. після входу РСЧА до Києва націоналізований і переданий Главводу. У березні 1919 р. мобілізований, озброєний на 1-й Київській Радянській верфі і включений 01.04.1919 р. в склад 2-ї бригади ДВФ як бронепароплав «№9» («Аполлон»). Судно брало участь в бою з загоном отамана Григор’єва у Канева 11.05.1919 р., 21.05.1919 р. в бою у Черкас та 27.07.1919 р. в бою з поляками у м. Турів. Особливо відзначився у бою 2.10.1919 р. з Денікінською Середньодніпровською флотилією у с. Окуніново. В результаті бою артилеристи з «Аполлона» потопили мотокатер, пошкодили КЧ-8 «Кременчуг» і захопили КЧ-18 «Доброволец». Командир «Аполлона» воєнмор Пиловец І.Д. був представлений до ордену Червоного прапора. 06.10.19 р. бронепароплав був перейменований в «Геройский» і перекваліфікований у канонерський човен, який увійшов в 1-й дивізіон канонерських човнів ДВФ. Одна гармата 76,2 мм була замінена на 122 мм гаубицю (обидві гармати були на сухопутних лафетах). 23.03.1920 р. в складі групи КЧ «Геройський» бере участь в десантному рейді до Наровлі. Цей човен також приймав участь в прориві до Києва через Лоївські укріплені позиції. «Геройский» відігнав кораблі польської річкової київської флотилії від гирла Тетерева захищаючи переправу червоних. 01.07.1920 р. канонерка роззброєна і виключена зі списку суден військового флоту у зв’язку з передачею Київському Рупводу для використання в якості буксира. З січня 1921 р. КЧ «Геройський» входить до Загону суден р. Дніпро. 21.03.1921 р. цей загін розформовують та буксир знову передають цивільному флоту, він в 1924 р. перейменовується на «Рулевой» (Спичаков, 2009).

До складу ДВФ увійшов і бувший товарно-пасажирський пароплав «Десна» збудований в Києві на Південноросійському машинобудівному заводі (суч. «Кузня на Рибальському») на замовлення Міністерства зв’язку Російської імперії для плавання Дніпром та Прип’яттю. Мобілізований 28.09.1919 р. під назвою «Звягель». На початку жовтня 1919 р. озброєний кулеметами і зачислений в радянську ДВФ в якості штабного корабля «Прыткий». Захоплений поляками на зимівлі в Юревичах на Прип’яті. Включений до польської, а потім радянської ПВФ. Під час другої світової війни використовувалася ПВФ як плавбаза «Неман».

До складу першої радянської ДВФ увійшов також пароплав «Бужин» побудований на замовлення судновласника з Києва. 05.02.1919 р. після зайняття Києва більшовиками націоналізований та переданий Главоду. 09.06.1919 р. мобілізований в якості буксира під назвою «Громкий» та зачислений до складу Дніпровської військової флотилії. 19.08.1919 р. буксир «Громкий» озброєний і переведений у бойовий склад ДВФ. Він став спочатку бронепароплавом, а 06.10.1919 р. річковим канонерським човном. КЧ «Громкий» брав участь в боях з поляками на Прип’яті в червні-листопаді 1919 р. 05.03.1920 р. захоплений польськими військами і перейменований в «Панцерний 2». У зв’язку з відступом затоплений 25.07.1920 р. Піднятий 14.04.1922 р. і включений до польської ПВФ озброєним пароплавом «Гетьман Ходкевич». Станом на 22.06.1941 р. використовувалася як плавбаза «Березина», переведена з Пінська о Києва (Спичаков, 2009).