Начальная страница

МЫСЛЕННОЕ ДРЕВО

Мы делаем Украину – українською!

?

1.8. Вековые деревья долины Днепра в Киеве

Парникоза И.Ю.

Раздел содержит описание понятия возрастные и мемориальные деревья, критерии их ценности, подходы к определению возраста старых деревьев разного возраста, рекомендации по их выявлению и сохранению.

«Ми відчували, що ті дві насипані купи тирси є чимось більшим ніж деревиною –що вони становлять переріз століття; що наша пила перетинає рух за рухом, декада за декадою, хронологію цілого століття, виписану в концентричних шарах приросту доброго дуба »

О.Леопольд

Календар Піщаного графства

Дніпровська заплава до нашого часу надзвичайно багата на вікові дерева. З давніх-давен в умовах підживлення під час розливів річки, починали свій шлях у вічність теперішні зелені велетні. Вікові дерева – це старі екземпляри дерев, які досягнули поважного віку та заслуговують на охорону з естетичної, наукової та природоохоронної точки зору (Шнайдер та ін., 2011). Усі виявлені вікові дерева мають братися на облік та об’являтися пам’ятками природи місцевого значення. Але розглянемо це питання докладніше.

Що таке стародавні дерева?

Дерева, які досягли свого граничного віку, можуть вважатися довгожителями, ветеранами, стародавніми або прадавніми.

Найбільшу цінність становлять дерева, що мають вік 1000 і більше років. В Україні до таких можна віднести дуби, суничники, фісташки, ялиці, тиси, оливи, липи та горіхи. Вік їх визначається за обхватом стовбура.

В Україні ці параметри мають такі дерева:

­ дуби – в обхваті 7,80 м (на рівні 1,30 м від землі);

­ суничник – в обхваті 5,00 м (на рівні землі);

­ фісташки – в обхваті 5,00 м (на рівні землі);

­ тиси – в обхваті 2,50 м (на рівні 1,30 м від землі);

­ ялівці – в обхваті більше 2,50 м (на рівні 1,30 м від землі);

­ горіхи волоські – в обхваті більше 9,00 м (на рівні 1,30 м

від землі);

­ оливи – в обхваті більше 5,00 м (на рівні землі);

­ липи – в обхваті більше 9,00 м (на рівні 1,30 м від землі).

№ Вид дерева Охоплення Відстань від землі на якій вимірюється охоплення

1. Олива 2,5 У землі

2. Ялівець 2,5-4,5 1,3 м від землі

3. Волоський горіх 1,0 1,3 м від землі

4. шовковиця 0,4 1,3 м від землі

5. Платан 0,3 1,3 м від землі

6. Сосна 0,7 на вологих місцях – 1,5 на сухих місцях 1,3 м від землі

7. Дуб 1,0 1,3 м від землі

8. Суничник 2,0-4,0 У землі

9. Тис 2,5-4,5 1,3 м від землі

10. Липа 1,1 1,3 м від землі

11. Граб 1,0 1,3 м від землі

12. Каштан кінський 0,5 1,3 м від землі

До деяких прадавніх дерев можна також віднести дерева віком 600-700 років і старші. Дуби в такому віці мають обхват стовбура близько 6,00 м і більше, липи, волоські горіхи – обхват стовбура 5,00 м. Сосни, ясени, каштани, буки з обхватом стовбура близько 5,00 м і більше, котрі мають вік 400-500 років, що відповідає їх граничному віку також можна віднести до стародавніх. Зауважимо, що в межах заплави Дніпра у Києві до поважного віку можуть доживати перш за все особини дуба черещатого, а також старі екземпляри тополі чорної та білої.

Дуб Ягодкін Дуби тролі
Рис. 1.8.1. Віковий дуб з санаторію «Жовтень», акварель Г. М. Ягодкіна Рис. 1.8.2. Віковий дуб з Жукового острова, входить до пам’ятки природи «Дуби-тролі»

Як визначити вік дерева?

Вік деяких порід дерев можливо визначити за формулою

L = K x C, де

L – вік дерева,

K – коефіцієнт,

С – довжина кола (обхват) стовбура дерева (Гриник та ін., 2010).

Крім цього слід додати, що дуб після 600–700 років (маючи обхват 6 м і більше) починає рости повільніше. За 100 років він додає не 100 см, як у молодості, а 30–40 см, якщо росте в лісі, і 60–80 см, якщо росте на сонячній галявині, або в середньому 60 см за століття.

Виходячи з вищевикладеного можна сказати, що в Україні вік деяких дубів, що мають в обхваті 7,80 м на рівні 1,30 м від землі, може перевищувати 1000 років.

Що ж стосується дерев інших порід – в’яз, ясен, сосна, бук, біла акація, то вони можуть досягти віку 150–200 років маючи в обхваті більше ніж 3,00 м на рівні 1,30 м від землі.

Верби, тополі, платани ростуть швидше, однак коріння цих дерев менш довговічне. Верба і тополя можуть досягти 150 років при обхваті стовбура 5,00–6,00 м, а платан досягає цього віку при обхваті стовбура 6,00 м.

На закінчення слід підкреслити наступне, якщо у дерева на відстані до 2,00 м від землі стовбур роздвоюється, то обхват стовбура буде трохи більшим, ніж у дерева, що має звичайний стовбур. Для визначення віку такого дерева слід цифру, що характеризує обхват стовбура на відстані 1,30 м від землі, помножити на 1/3, а потім помножити на коефіцієнт для даної породи дерева.

Навіщо захищати стародавні дерева?

1. Стародавні дерева є пам’ятками історії, культури, живими свідками минулих століть.

2. Стародавні дерева мають велику естетичну і символічну цінність, що викликають у людей почуття натхнення і захоплення.

3. Стародавні дерева є унікальними багатоповерховими будинками для різних видів тварин і рослин, мохів, лишайників, кажанів, птахів, комах.

4. Стародавні дерева можуть бути улюбленим об’єктом відвідування туристів.

5. Стародавні дерева – це зв’язок з первісним Диким лісом.

6. Стародавні дерева – цікаві музеї природи, своєрідні лабораторії для вчених.

7. Стародавні дерева – важливе джерело душевного збагачення і патріотичного виховання молоді.

8. Стародавні дерева мають свою власну внутрішню цінність, важливі самі по собі.

9. Стародавні дерева – це Божий дар людям, вони самі боги і загублювати їх гріх.

10. Стародавні дерева, як і старі люди, хворіють і старіють, вимагають до себе уваги і турботи. А хворого й слабкого захищають не тому, що це економічно вигідно, а тому, що він хворий і слабкий і захистити себе не в змозі.

Дуб Грюневальда Ягодкін Дуб Санаторій Жовтень Ягодкін
Рис. 1.8.3. Дуб Грюнвальда – графіка Г. М. Ягодкіна Рис. 1.8.4. Віковий дуб з санаторію «Жовтень», акварель Г. М. Ягодкіна

Естетика прадавніх дерев

Прадавні дерева відомі своєю естетикою, наявністю характерного стилю, унікальних примітних рис і ознак. Цей стиль полягає в хаосі, потворності, постатях у вигляді страшних чудовиськ, асиметричності. Це естетика старої казки, прадавнього чаклунства, містерії. Зовсім Іншого. Порослі зеленим мохом, з різноманітними стовщеннями на стовбурі, грубою зморшкуватою корою, обламаними й сухими гілками, зіницями порохнявих дупел, намистом із грибів-трутовиків, дерева-ветерани вражають нас прадавнім віком, висотою й розміром крони, товщиною стовбура, впевненістю й міццю.

Преподобний Ф. Килверт із Англії сказав про них:

«Ці сивоволосі, шишкуваті, с низько посадженим чолом і вивернутими навиворіт суглобами, зігнуті, вигнуті, величезні, дивовижні, довгорукі, деформовані, горбаті, потворні старці-дуби, стоять, чекають і спостерігають сторіччя за сторіччям».

Естетика прадавніх дерев відрізняється суворою вишуканістю кольорів – тільки чорні, коричневі та зелені. Нічого зайвого. Нерідко, прадавні дерева схожі на велетнів, котрі вийшли з легенд. Іншим деревам, можуть бути притаманні людські риси – образи святих угодників, ченців, давно забутих героїв. До прадавніх дерев можна застосувати такі слова як «надприродний, священний, божественний». А чи гарні прадавні дерева в нашому загальнопоширеному розумінні краси? Хіба можливо їх зрівняти з квітучою молодою яблунькою або гарненькою засніженою ялинкою?

Академік Дмитро Сергійович Ліхачов віддавав перевагу красі прадавніх дерев. У своєму трактаті «Старі дерева в садах Романтизму» він зауважив, що «дуплистість та всохлі гілки скоріш за все прикрашають дерево, аніж псують його декоративні властивості. Старе дерево несе в собі більше індивідуальних рис ніж молоде».

З ним був згодний і професор-природоохоронник Андрій Петрович Семенов-Тянь-Шанський, що заявив ще в 1913 році, що «ці богатирі надзвичайно мальовничі й у своєму величнім вгасанні».

Можливо був правий англійский ландшафтний архітектор Х.Рептон, що любив повторювати, що «освічена людина з гарним смаком знайде красу в дереві, котре інші засудять за розклад».

Дуб Санаторій Жовтень Ягодкін

Рис. 1.8.5. Віковий дуб з санаторію «Жовтень», акварель Г. М. Ягодкіна

Дивовижна краса прадавніх дерев справила враження на багатьох всесвітньо відомих художників. Т. Херн, Д. Педар, Т. Грей, М. Грюневальд, К. Фрідріх, Ю. Клевер, І. Шишкін, А. Саврасов, А. Орловський, Я. Гловацький, А. Бірштадт, А. Кождоян втілили дивовижну красу дерев у своїх творах.

Здається, ці вигадливі дерева-ветерани, низькорослі й височенні, висушені всіма вітрами, з понівеченими гілками, сірими й твердими як волосся відьми, не від світу цього. Їх не знайдете в сучасних містах типової забудови, їх немає також в сучасних парках з їхнім прагненням до вульгарності й «красивості».

Одна із проблем прадавніх дерев полягає в тому, що їх своєрідна, неповторна естетика суперечить пануючим тривіальним поглядам на красу дерев, та й на красу природи в цілому. Такий усереднений стандарт вимагає відсікання всіх «надмірностей» за допомогою пилки й сокири.

Ми маємо поважати естетику прадавніх дерев. Адже вона створювалася багатьма століттями й навіть тисячоріччями самою природою. Вона – виклик посередньому людському сприйняттю природи, невмінню бачити й цінувати прадавню й дивовижну красу (Гриник та ін., 2010).

Охорона стародавніх дерев у Європі і світі

Цивілізована Європа показує нам унікальні приклади доброго та шанобливого ставлення до прадавніх дерев. Ще на початку ХХ ст. Гірське товариство зберегло для Саксонської Швейцарії велику чорну тополю, що стояла на горі Цунхюбельса, що являла собою символ усієї Ельбської долини між Пирною та Дрезденом, завдяки покупці земельного володіння, і доручило турботу про це дерево діючій там секції цього товариства (Конвенц, 2000). В сучасній Німеччині при прокладанні нових доріг старанно обходять стародавні дерева. У ботанічних і природоохоронних німецьких журналах публікуються некрологи на загибель стародавніх дерев.

В Естонії і Литві всі стародавні дерева занесені до інженерних каталогів.

У Великобританії заповідано більш ніж 22 тисячі вікових (у тому числі і стародавніх) дерев, стільки ж в Італії, в Польщі – 53 тисячі дерев. Для порівняння в Україні всього 2600 вікових дерев.

Перші відомості про охорону стародавніх і вікових дерев з’явилися у Великобританії в 1790 р., а перше лікування стародавнього дерева – 1000-річного дуба Мейджора було проведено у 1908 р. Під старі гілки було встановлено підпори, а дупло закладено свинцевою пробкою. Вже понад 150 років у цього дерева персональний охоронець, а ще свій інформаційний центр. У Великобританії діє кілька спеціалізованих екологічних громадських організацій, що займаються пошуком, описом і заповіданням стародавніх дерев. Одна з них називається «Реєстратори дерев». У цій країні існує цілий рух «мисливців за старими деревами». У його основі – молодь, яка має фотоапарати і любить подорожувати. Молоді люди змагаються між собою, хто більше знайде старих дерев. У Великобританії регулярно видаються календарі та книги із зображеннями дерев-патріархів, а англійська королева заснувала спеціальну премію для нагородження активістів, які охороняють стародавні дерева.

Рис. 1.8.5a. Рогалінські дуби: Лех, Чех та Рус Рис. 1.8.5b. Вікові Рогалінські дуби на заплаві Варти

У Польщі перші відомості стародавні дерева було опубліковано в 1886 р., а перше лікування дерева-старожила провели в 1920 р. На лікування легендарного дуба Бартка в 2005 р. польський уряд виділив 100 тис. злотих. Цьому дереву присвячена ціла книга.

Польські ентузіасти описали понад 1500 стародавніх дерев Біловезької пущі, створили спеціальні сайти в Інтернеті. На сайтах були розміщені 8000 фотографій і 300 фільмів.

memorial poplar memorial poplar
Рис. 1.8.6. Інколи можна почути, що тополі та верби мовляв недовговічні і їх не доцільно заповідати. Спеціально для цього наводимо фото заповідної чорної тополі з м. Кошиці,Словаччина Рис. 1.8.7. Ще одна заповідна тополя,тим разом з Техасу, м. Остін, США. В одному штаті Техас взято на облік більше 60 вікових та низку меморіальних дерев

У Чорногорії національним надбанням є 2000-річна олива, яка перебуває під пильною увагою держави. У Словенії проводяться конкурси «Дерево року», коли жителі країни обирають саме шановане старе дерево. У 2008 р. «Деревом року» став 180-річний гірський клен. Клену-переможцю було виділено 10 тис. крон на лікування.

На Кіпрі на утримання стародавніх національних дерев з бюджету країни щорічно виділяється 18000 кіпрських фунтів.

Практично в кожній європейській країні публікуються ілюстровані довідники стародавніх дерев. Завдяки їм ми знаємо, що найстаріше дерево Європи та світу – ялина Олд Тіко, якій 10 тис. років, зростає у Швеції. Фортінгельський тис, якому від 2 до 5 тис. років, росте в Шотландії і вважається найстарішим деревом Великобританії. За переказами, в його тіні народився, а потім дитиною полюбляв бавитися майбутній прокуратор Іудеї Понтій Пілат.

Вражає уяву своїм віком і розмірами інше англійське дерево – дуб Боуторп. Обхват стовбура становить 12,75 м, вік понад 1000 років. У його дуплі одночасно може сховатися 39 людей. Дерево занесено до книги рекордів Гінеса.

Однак самий старий дуб Європи росте в Швеції. Його звуть Квінг Екен, обхват його стовбура 14 м, вік набагато більше 1000 років.

В Італії в районі Нікосії росте одна з найстаріших фісташок Європи. Обхват її стовбура 13 м, вік близько 4 тис. років.

Своїм розміром вражає Каштан сотні коней, що росте в Італії біля вулкана Етна. Обхват його стовбурів – 57 метрів! Його вік – 2-4 тис. років. За легендою, під його кроною ховалася від дощу королева Арагону, яка проїжджала там з 100 вершниками.

Величезний платан з обхватом стовбура 18,00 м і віком 2300 років росте в Греції на острові Евія (Гриник та ін., 2010).

Вікові та меморіальні дерева охороняються в інших країнах світу. Зокрема в одному штаті Техас взято на облік більше 60 вікових та низку меморіальних дерев (Famous…, 1984).

Історія охорони стародавніх дерев в Україні

Перші відомості про охорону унікальних і стародавніх дерев на території сучасної України було опубліковано в 1883 р. А. Накроліним. Стосувалося це тільки дерев що ростуть на території Криму.

На початку 20-го століття в рамках руху з охорони пам’яток природи окремі ентузіасти стали звертати увагу на захист стародавніх і вікових дерев. В 1914 р. поміщиця Чернівецького повіту Полтавської губернії Токарська передала під охорону Полтавського земства старий дуб. Займалося охороною старих дубів в 1910–1914 рр. і Хортицька природоохоронна спілка.

У 1910 р. польський ботанік М. Раціборський опублікував підсумки інвентаризації старих дерев, проведеної Польським Товариством натуралістів імені Коперніка у Львові. Частина матеріалів стосувалася і Західної України.

У 1911 р. відомий український етнограф Н.Ф. Сумцов опублікував роботу про необхідність охорони старих і меморіальних дубів Т.Г. Шевченка.

У 1925 р. Українське краєзнавче товариство «Пласт» у Львові займалося інвентаризацією старих дерев, але, на жаль, ці матеріали не були опубліковані.

вікова верба memorial poplar
Рис. 1.8.8. Верба біла, рештки Микільської слобідки, лівобережжя, Київ Рис. 1.8.9. Осокір на околиці колишнього с. Троєщина, вул. Толстого, Київ

У 1930 р. католицьким синодом у Львові було заборонено вирубку старих дерев біля церков, а в 1937 р. – Греко-католицькою церквою у Львові. Крім цього, у відповідь на прохання Комісії з охорони природи Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, митрополит А. Шептицький дав доручення священикам Греко-католицької церкви провести перепис старих дерев, що ростуть у парафіях.

В Радянській Україні перші відомості щодо збору інформації про вікові дерева були опубліковані в 1927 р. Українським комітетом охорони пам’яток природи. У 1932 р. під охорону держави вже було взято 11 старих дерев.

У 1930-х роках польські науковці видали кілька зведень про старі дерева, у тому числі що знаходяться і в Західній Україні. За їх матеріалами до 1935 р. віднесено до заповіданих у Львівському воєводстві 78 стародавніх і вікових дерев, в Станіславському – 12 та у Тернопільському – 13 дерев.

У 1949 р. і в 1951 р. в Радянській Україні було видано постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР, що забороняли вирубку старих дерев. У 1950–1960 рр. про необхідність охорони вікових дерев писали вчені Н.В. Шарлемань, А.Л. Цит, С.І. Івченко. Перша велика інвентаризація вікових і стародавніх дерев в Україні була проведена в кінці 1950-х початку 1960-х років силами фахівців Українського товариства охорони природи, в результаті чого перші десятки старих дерев отримали свій охоронний статус в 1964 р.

Друга велика інвентаризація вікових і стародавніх дерев була проведена в Україні в 1971–1972 рр., і в результаті було віднесено до заповіданих вже кілька сотень унікальних дерев.

memorial poplar memorial poplar
Рис. 1.8.10. Віковий осокір на о. Венеціанський біля каплиці,заповіданий Рис. 1.8.11. Старий осокір на о. Зелений (Острів Оболонської коси)

Особливу роль в інвентаризації і заповіданні вікових та стародавніх дерев зіграв у цей час доктор біологічних наук професор кафедри ботаніки Київського державного університету, голова сектору пам’яток природи Українського товариства охорони природи Олексій Лаврентійович Липа. Саме завдяки публікації в 1969 р. реєстру-довідника «Заповідники та пам’ятки природи», котрий він підготував разом із зоологом А.П. Федоренко, на початку 1975 р. в Україні вже налічувалося 616 взятих під охорону старовинних дерев (але з його смертю, на жаль, процес виявлення і заповідання старих дерев сповільнився).

На сьогоднішній день (на 2008 р.) В Україні заповідано близько 2600 вікових, древніх, меморіальних та унікальних дерев. На першому місці за кількістю заповіданих вікових та стародавніх дерев стоїть м. Київ (близько 260 дерев), на другому місці – Львівська та Тернопільська області, де охороняється по 200 дерев, на третьому місці – Вінницька, Чернігівська, Хмельницька і Черкаська області, де охороняється приблизно по 160 дерев.

Найгірша ситуація з охороною вікових дерев складається в Криму. Там на початок 2009 р. віднесено до заповіданих всього 3 (!) дерева (з них 2 в м. Сімферополі), 2 старих дерева взято під охорону в Донецькій області, 3 – у Миколаївській області. 45 тисячолітніх дерев України з виявлених 52 не мають охоронного індивідуального статусу пам’ятки природи. Слід додати, що в 20-му столітті щонайменше 6 дубів віком 1000–1500 років було загублено.

Вікові осокори

Рис. 1.8.12. Старі осокори на Корчуватому

Щоб не допустити подальшої загибелі унікальних природних об’єктів, Київським еколого-культурним центром разом з Держслужбою заповідних справ Мінприроди України в 2009 році проводиться третій всеукраїнський перепис стародавніх дерев, на підставі якого вже підготовлено та видано даний реєстр-довідник, а також у жовтні 2009 р. міністром Мінприроди України Г.Г. Філіпчуком підписаний спеціальний наказ «Про охорону вікових дерев». Крім того Мінприроди України спільно з Київським еколого-культурним центром в 2010 р. буде проводити спеціальний конкурс на присвоєння звання «Національне дерево» найбільш унікальним деревам України (Гриник та ін., 2010).

Народні традиції та перекази про вікові дерева

З давніх язичницьких часів в пантеон всіх народів входять уявлення про священні дерева. Візантійський імператор Костянтин Багрянородний у книзі «Про управління імперією» залишив цікавий запис про моління з вдячності за успішне плавання русів-язичників на острові Хортиця:

«Пройшовши це місце (переправу), вони досягали острова, званого святим Григорієм, і на цьому острові звершує свої жертвопринесення, оскільки там росте величезний дуб. Вони при носять в жертву живих півнів, кругом встромляють стріли, а інші приносять шматки хліба, м’яса і що має кожен, як вимагає їх звичай. З приводу півнів вони кидають жереб – зарізати чи їх (в жертву), або з’їсти, або пустити живими…».

Хортицький дуб Джангилсагач
Рис. 1.8.13. Принесення жертв у дуба Рис. 1.8.14. Джангисагач, Т. Шевченко, 1848

Багато сказано про трепетному, священному ставленні древніх народів до дубів. Відомо безліч священних дубових гаїв, колишніх центрів розвитку слов’янської цивілізації, що і аж до ХХ століття зберігали чільне значення в обрядовості. При цьому розвиток християнства не знищив духовний зв’язок з споконвічним шануванням дубів – прикладом цьому можуть слугувати і Антонієві печери в Чернігові, не випадково засновані на Болдиних горах (від давньослов’янського «болд» – дуб) біля давнього священного гаю слов’ян, залишки якого ще збереглися, і дуби Володимира в Межигір’ї під Києвом, які зв’язали древній центр поклоніння природі, прогресивні сили розквіту Київської Русі та давній центр духовності – Межигірський монастир. Чим старше був дуб, тим більше його шанували. Прочани, які ночували у священній дубовому гаю, могли отримати одкровення. Патріарх Авраам біля джерела під Мамврійськім дубом пригощав ангелів, які йшли в Гоморру. У багатьох народів особливо шанувалися дуби, прикрашені омелою. У прусів був священний дуб, званий «Ромовий». Коли в XII столітті єпископ Ермланда Ансельм наказав його знищити, місцеві жителі відмовилися це робити, і єпископу власноруч довелося зрубати язичницький пам’ятник. Такий же випадок стався в Криму, в Партеніті. Він описаний в «Житії Іоанна Готського». Про один зі священних дубів старого Бейрута антрополог і етнограф Дж. Фрезер писав:

«Це священний вічнозелений дуб, що росте неподалік від краю прірви. Населення вішає на нього обрізки свого одягу, вважаючи, що цим можна вилікуватися від хвороб. Один з його коренів утворює дугу, і люди, страждаючі ревматизмом або люмбаго, проповзають під нею, щоб отримати зцілення. Вагітні жінки роблять те ж саме в надії на легкі пологи. Двадцять першого вересня чоловіки і жінки окремо один від одного танцюють і співають у цього дерева. Святість цього дуба так велика, що в одного скептика, який насмілився відрубати від нього гілку, за переказами, відсохла рука» (Шнайдер и др., 2011).

Дуб Грюневальда Фрагмент Ізенгаймського олтаря
Рис. 1.8.15. Дуб Грюнвальда – найстаріший дуб заплави Дніпра у Києві –вже став місцевою цікавинкою, акварель Г. М. Ягодкіна Рис. 1.8.16. Фрагмент Ізенгаймського олтаря М. Грюнвальда із зображенням кряжистого дуба на зразок Київського

Священне дерево казахів зафіксував на своєму малюнку Тарас Шевченко. Шевченко виконав малюнок під час сухопутного переходу Аральської експедиції до Аральського моря. У степу, на шляху експедиції від Орська до Раїма, їм зустрілося самотнє дерево, яке у місцевого населення вважалося священним. Про дерево джангисагач, або жагизагаш, що означає «одиноке дерево», Тарас Шевченко розповідає в повісті «Близнецы»:

«…верстах в двух от дороги, в ложбине, зеленело тополевое старое дерево. Я застал уже вокруг него порядочную [толпу], с удивлением и даже (так мне казалось) с благоговением смотревшую на зеленую гостью пустыни. Вокруг дерева и на ветках его навешано набожными киргизами кусочки разноцветных материй, ленточки, пасма крашеных лошадиных волос и самая богатая жертва — это шкура дикой кошки, крепко привязанная к ветке…».

Використавши казахську легенду, Шевченко втілив поетичний образ цього дерева у вірші «У бога за дверима лежала сокира». До самотнього дерева, що є символом героя, який вистояв у біді, приходять вклонитися люди:

Покинуте сокирою,

Огнем не палиме,

Шепочеться з долиною

О давній годині.

І кайзаки не минають

Дерева святого,

На долину заїжджають,

Дивуються з його,

І моляться, і жертвами

Дерево благають,

Щоб парости розпустило

Багато старовинних дерев, в основному дубів, лип, сосен, каштанів пов’язано з іменами видатних людей, які відпочивали в їх тіні, садили саджанці, ростили. У селі Тригорському Псковської області ріс 500-річний дуб, про який Пушкін писав:

Гляжу ль на дуб уединенный

Я мыслю: патриарх лесов

Переживет мой век забвенный,

Как пережил он век отцов.

В Україні росте кілька десятків дубів Шевченка. Одних дійсно торкалася рука Кобзаря, інші, як, наприклад, у Полтаві, 6 травня 1861 р. посаджені на честь поета. Відомий український етнограф, професор Н.Ф. Сумцов писав у 1911 р., з приводу сторіччя з дня народження Т.Г. Шевченко:

«Нехай вся Україна і Галичина, і далекий Сибір, де багато малоруських поселень, і ще більш далека Америка, де також звучить місцями українська мова, скрізь, де є національна самосвідомість і вдячна пам’ять про поета-гуманіста – покриються дубами зеленими, тонкими тополями, яворами, вербами, яблунями, поодинці і групами, гаями і садами, з присвоєнням імені славного поета… ».

Досвід показує, що дерева, названі іменами великих і улюблених у народі людей, мали більш довге життя, ніж їх «немеморіальні» родичі. Виходить, що імена цих людей захищають дерева від можливих посягань. Так, добре відомі і пильно охороняються народом України дуби, верби, липи і шовковиці Шевченка, дуб Франка, ялина Коцюбинського, дуби Петра I, дуби Пушкіна, сосна Гоголя… На півночі Нижегородської області марійцями донині зберігаються священні гаї – «кереметища», а також священні дерева, що ростуть і поза таких гаїв, – їх вік сягає 400 років. У ряді сіл їх називають «матерями» і «батьками», приносять подарунки в дні свят, при від’їзді, при негараздах в житті. Зафіксована пісня, яка розповідає про прощання воїна, що йде на війну в 1941 році з «липою-матір’ю села». Нерідко дерева ці заважають місцевому населенню у господарській діяльності, але відношення до них незмінне. Вважають, що людину, яка спилює будь-яке старе дерево поблизу населеного пункту, чекає нещастя, смерть, так як можливе існування якоїсь людини або пов’язаної з деревом заборони, невідомої і забутої давно всіма. З такими деревами прийнято пов’язувати і те, що немає стихійних лих («на погоду ворожать») (Шнайдер и др., 2011).

Патріархи київської заплави

На території київської дніпровської долини низку старих дерев вже оголошено пам’ятками природи місцевого значення (Гриник та ін., 2010, див. також )

Найстарішим і найвеличнішим деревом київської дніпровської заплави є «Дуб Грюневальда». Він має охоплення стовбура 7м, висоту 20м, вік дерева 800-900 років.

Землекористувачем є санаторій «Жовтень». Тутешні дуби є залишком крайової зони заплавних дібров Конча-Заспи.

Дуб Грюневальда Київські вікові дерева
Рис. 1.8.17. «Дуб Грюнвальда» – містичне, фантастично величне дерево, яке можна побачити на дніпровські заплаві Рис. 1.8.18. Місце розташування дуба Грюнвальда та «Чарівних дубів» (1), а також Дуба Шарлеманя (2)

Знаходиться на території пансіонату «Жовтень», за столовою поблизу озера Конча. Названий на честь середньовічного художника Матіаса Грюневальда, що зобразив дух казкового лісу на Ізенгаймському олтарі.

Велике дупло дерева неодноразово підпалювали відпочиваючі та місцеві мешканці. У 2009 р. оголошений пам’яткою природи місцевого значення з ініціативи Київського еколого-культурного центра (Шнайдер и др., 2011).

Наразі здійснено лікування дерева, а сам дуб Грюнвальда перетворився на найбільшу цікавинку санаторія.

Другим після дуба Грюнвальда у долині Дніпра у Києві за віком та значенням є «Дуб на Синій воді». Цей дуб розташований в межах ландшафтного заказника місцевого значення “Жуків острів” (на північ від дамби-мосту через Віту, якою проходить дорога з вул. Лісничої в напрямку комплексу відпочинку “Поплавок”, по її правому берегу), і являє собою дерево віком більше 600 років. На висоті 1,3 м дерево має в охопленні 6,1 м, висота дерева 25 м. Цей дуб, як величний страж стоїть над водою, його потужний стовбур ніби увічнює міць нашої землі.

Дуб на Синій воді Київські вікові дерева
Рис. 1.8.19. «Дуб на Синій Воді» – патріарх Жукового острова Рис. 1.8.20. Віковий дуб з санаторію «Жовтень», акварель Г. М. Ягодкіна

На території вищезгаданого санаторію «Жовтень» розташовується також група неповторних за своєю красою дубів, оголошених пам’яткою природи місцевого значення «Чарівні дуби». Саме їх зобразив на своїх акварелях Г. М. Ягодкін. Об`єкт знаходиться на території Голосіївського району м. Києва на території, і являє собою групу з 8 дубів віком більше 400 років. На висоті 1,3 м дерево має в охопленні 4,3-5 м, висота дерев не перевищує 10 м. Усі дуби зростають навколо корпусів №1 та 2 санаторію «Жовтень».

У 20 м за південною огорожі санаторію «Жовтень» на території дачного кооперативу «Ветеран-2». Зростає ще один віковий дуб- «Дуб Миколи Шарлеманя», що має охоплення 4,10 м. Висота 25 м, вік 300 лет. Запропоновано також оголосити його пам’яткою природи місцевого значення та назвати на честь М. Шарлеманя – другого і останнього директора заповідника «Конча-Заспа», видатного українського зоолога і природоохронця.

«Дуб Фалєєва» знаходиться на території Голосіївського району м. Києва, на території санаторія «Конча-Заспа», в невеликому дубовому гаю в 200 м від санаторного пляжу по правому берегу оз. Конча, і являє собою старий дуб віком 400 років.

На висоті 1,3 м дерево має в охопленні 4,2 м. Висота дерева –10м. Тутешня місцевість входила до складу одного з перших заповідних об’єктів на території України, створеного зусиллями відомого українського рибовода та природоохоронця І. Н. Фалєєва, на честь якого і названий цей дуб. Нажаль цей дуб поки що заповідати не вдалося.

Фалєєв Київські вікові дерева
Рис. 1.8.21. І. Н. Фалєєв український рибовод, засновник заповідника «Конча-Заспа» V Рис. 1.8.22. Схема розміщення вікових дубів на території санаторія «Конча –Заспа»

«Дуб генерала Матикіна» знаходиться також на території санаторія «Конча-Заспа», і являє собою старий дуб віком 400 років. На висоті 1,3 м має в охопленні 4 м. Висота дерева – 10 м. Дуб є патріархом тутешніх лісів. Він є свідком буремних подій останніх століть, зокрема пекельних боїв часів оборони Києва. Названий на честь героя оборони Києва 1941 року генерала Ф. М. Матикіна, війська якого обороняли Жуків острів від німців. Нажаль цей дуб поки що заповідати не вдалося.

Генерал Матикін Дуб Гонти
Рис. 1.8.23. Генерал Ф.М. Матикін – герой оборони Києва 1941 р. Його загін оборонявся в цих околицях на заплаві Дніпра Рис. 1.8.24. Дуб Гонти на території Жукова острова, названий на честь славетного ватажка гайдамацького повстання

На території заказника «Жуків острів» на дамбі, що веде від с. Чапаєвка до комплексу «Поплавок» зростають на відстані 200 м один від одного також два старовинні «Дуб Залізняка» та «Дуб Гонти». Охоплення цих дубів 4,20 и 5,60м, висота 20 и 25 м, вік відповідно 300 та 500 лет. Дерева мають дупла потребують лікування ( )

«Дуби-тролі» – два вікові дуби, що мають охоплення 4,5 м та висоту 10 м. Вік цих дерев 400 років. Дерева зростають в 50 м зліва та справа від дамби навпроти Ольжиного острова та санаторія «Конча-Заспа».

«Велетенська тополя чорна» віком біля 120 років збереглася на території Венеціанського острова. Висота цього дерева – 20 м, а охоплення – 5,5 м. Це одна з самих великих та старих тополь у м. Києві. Знаходиться це дерево біля каплиці. Дерево оголошено пам’яткою природи місцевого значення. Незважаючи на це КПУЗН Дніпровського району намагалося спиляти дерево.

Дуб-троль Вікова тополя
Рис. 1.8.25. Один з Дубів-тролів – вікове дерево Конча-Заспи Рис. 1.8.26. Вікова чорна тополя на Венеціанському острові

Проектована пам’ятка природи місцевого значення «Венеціанська Заплава» являє собою фрагмент деревних насаджень острова Венеціанський, що сформувався на острові після зарегулювання Дніпра дамбою Київської ГЕС. До його складу входять потужний екземпляр тополі чорної (Populus nigra). На висоті 1,3 м дерева має 5 м в охопленні. Нажаль це потужне дерево не так давно обпиляли зеленбудівці. Поруч знаходиться вікова верба біла (Salix alba) з охопленням стовбура близько 5 м. Висота дерева біля 40 м. Увагу привертає також алея потужних та високих тополь білих (Populus alba), що зростають поблизу.

Віковий осокір Венеціанська заплава
Рис. 1.8.27. Місцерозташування вікової чорної тополі на Венеціанському острові Рис. 1.8.28. Місцерозташування проектованої пам’ятки природи «Венеціанська Заплава»

На острові Венеціанський зростають також три велетенські екземпляри тополі чорної висотою близько 40 м. Найстаріше дерево має в охопленні 4 м та вік біля 70 років. Ці дерева створюють неповторний ландшафт острова та свідки відновлення на ньому зелених насаджень після другої світової війни. Зважаючи на це вони потребують охорони та оголошення пам’яткою природи місцевого значення «Венеціанські осокори».

Віковий осокір Венеціанська заплава
Рис. 1.8.29. Група вікових чорних тополь на о. Венеціанський Рис. 1.8.30. Місцерозташування вікових чорних тополь на о. Венеціанський

На території лівобережної троєщинської заплави між рукавом та озером Гнілуша нами виявлено також 4 верби віком до 100 років, які оголошено пам’ятками природи місцевого значення:

1. «Гнілецька верба» на березі оз. Гнілуша (На висоті 1,3м дерево має 5.07м в охопленні. Висота дерева біля 20м);

Гнілецька верба Вікова верба, озеро Гнілуша
Рис. 1.8.31. Схема розміщення пам’ятки природи «Гнілецька верба» Рис. 1.8.32. «Гнілецька верба» на берегу озера Гнілуша

2. «Козацька верба» по вул. Димитрова являє собою дерево, що висоті 1,3м має 3,35м в охопленні. Висота дерева біля 20м;

Рис. 1.8.33. Схема розміщення пам’ятки природи «Козацька верба»

3. «Велетень заплави» дерево білої верби по вул. Оноре де Бальзака, що на висоті 1,3м має 3м в охопленні. Висота дерева біля 20м;

Козацька верба Велетень заплави
Рис. 1.8.33. Схема розміщення пам’ятки природи «Козацька верба» Рис. 1.8.34. Схема розміщення пам’ятки природи «Велетень заплави»

4. «Верби-Близнюки» по вул. Деснянській і являє собою 4 верби, що зрослися. Діаметр крони біля 10м. Найтовстіше з них має на висоті 1,3м та 2,22м в обхваті. Висота дерев біля 30м.

Верби-близнюки Вікова тополя
Рис. 1.8.35. Схема розміщення пам’ятки природи «Верби-близнюки» Рис. 1.8.36. Поважний екземпляр тополі чорної на о. Муромець

Дві старовинні тополі чорні віком біля 100 років виявлено також на території острова Муромець у парку Дружби Народів. Охоплення однієї з них 4,65м, висота 15м. Друга має охоплення 6,1м та висоту 15м. Це дерево галузиться при основі на три стовбури. Дерева зростають недалеко від берега неподалік від ресторану «Лето» (на дебаркадері в Прямокутній затоці на південно-східному узбережжі острова). Необхідно оголосити їх пам’ятками природи місцевого значення.

Вікова тополя Міжмостний острів
Рис. 1.8.37. Декілька зрослих поважних екземплярів тополі чорної або осокора збереглося на о. Муромець Рис. 1.8.38. Охорони потребують також добре збережені осокірники за участю старих дерев на о. Міжмостний

Дані дерева обґрунтовано на створення пам’ятки природи місцевого значення «Муромські осокори».

Оголошення пам’ятками природи потребують також рештки колишніх осокірників – вікові чорні тополі, що збереглися на північ (вул. Зарічна та Іжевська) та південь (вул. Завальна) від колишнього с. Осокорки (наразі ст. м. Славутич).

Зокрема підготоване обґрунтування на оголошення пам’яткою природи «Княжі Тополі» залишку природного заплавного лісу недалеко від історичної місцевості Княжий затон. Об`єкт знаходиться на території Дарницького району м. Києва на території приватної забудови Осокорків, на перехресті поблизу садиби по вул. Іжевська 26 і являє собою чотири екземпляри тополі чорної. На висоті 1,3 м дерева мають 2,6-3,9 м в охопленні. Висота дерева біля 45 м.

Вікові тополі Вікові тополі
Рис. 1.8.39. Старі осокори на північ від ст. м. Славутич (район вул. Іжевської) Рис. 1.8.40. Схема розміщення проектованої пам’ятки природи «Княжі Тополі» по вул. Іжевській, 26

Ще не єдине тут вікове дерево –проектована пам’ятка природи «Могутня Тополя» збереглося на території приватної забудови Осокорків, поблизу садиби по вул. Іжевська 28 і являє собою стару тополю чорну. На висоті 1,3 м дерево має 5,4 м в охопленні.

Вікові тополі Вікові тополі
Рис. 1.8.41. Ще один велетень-осокір на північ від ст. м. Славутич (район вул. Іжевської) Рис. 1.8.42. Схема розміщення вікового осокора по вул. Іжевській, 28

Серед цікавих дерев, що збереглися в межах заплави варто згадати осокір на берегу озера Радунка, велику вербу білу, що збереглася поблизу садового товариства Русанівські сади, а також старезну вербу білу, що зростає над скидним каналом, що впадає в затоку Вовкувата з боку ст. метро Петрівка.

Вікові дуби охопленням 2,8, 3,5, 3,85, 3,75 та 3,4 м виявлені в урочища Західний Бичок, в східній частині урочища виявлено також дуби з охопленням 3.7 та 4,25 м (подвійний)

Урочише Бичок Спалений дуб
Рис. 1.8.43. Один і з вікових дубів в урочищі Західний Бичок Рис. 1.8.44. Віковий дуб знищений на території заказника Жуків острів

Проблеми із збереженням вікових дерев

Усі дерева, що відповідають вищевказаним критеріям мають братися під охорону. При цьому це має відбуватися не залежно від того чи знаходяться дерева на території, яка є об’єктом природно-заповідного фонду чи ні, адже нам відомі не поодинокі випадки знищення дерев на їх території. Так, знищено найстарші дуби на території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва «Феофанія», знищуються вони і на території ландшафтного заказника «Жуків острів». Зокрема дуже не щастить дуплистим дубам, в яких розкладають вогонь, і велетні старожили згоряють на потіху примітивним нашим співгромадянам.

Спалений дуб

Рис. 1.8.45. Віковий дуб спалений на території заказника Жуків острів

Тому зрозуміло, дерева треба виявляти та брати під охорону. Найлегше зробити це оголосивши дерево пам’яткою природи місцевого значення. Якщо вам відомо вікове дерево (незалежно від його розміщення на Україні) і ви хочете його заповідати, просимо вас сфотографувати його, виміряти його висоту та охоплення стовбура на рівні грудей, дізнатися на чий території воно знаходиться, нанести на план місцевості. Пошукати місцевих переказів та легенд. Все це ви можете вислати на адресу Київського-еколого-культурного центра kekz-office@ukr.net, або 02218, Україна, Київ, вул. Райдужна, 31-48.

Як зробити дерево священним?

Практика Київського-еколого культурного центру, що провів останню інвентаризацію вікових дерев, та здійснив оголошення низки з них пам’ятками природи-місцевого значення, показує, що однієї лише інвентаризації та заповідання видатних дерев для надійної охорони дерева брак. Напевне, опора тут повинна робитися на мораль, ментальність, на підсвідомість, на «глибинну» пам’ять, збережену від наших предків. Іншими словами, в цілях охорони вікових дерев необхідно відродити старий культ цих де дерев, або, як писав відомий український вчений-натураліст академік П. Тутковський: «Культ дерев, шанування лісів колись жили в крові слов’ян і не зовсім зникли з неї і зараз, залишається тільки переробити його в розумну форму і відродити як свідому опіку над деревом». До давніх дерев найкраще підходять епітети «надприродний, священний, божественний».

Старі дерева слід прославляти. Щоб дерево стало предметом поклоніння, потрібно розвивати та популяризувати мотиви такого поклоніння. Так, легенда, «прив’язана» до старого дуба, може дати привід для поваги до нього з боку населення, і як результат – охорони. Можна вдало використовувати різні повір’я, звичаї, приказки, прислів’я, спрямовані на охорону старих дерев. Як мовить російське повір’я:

«Перш ніж узятися за сокиру, гарненько подумай, чи на труну собі дерево готуєш, яке прирік на загибель».

Для деяких людей досить важливо, що саме на це старе дерево дивилися протягом століть. Перефразовуючи відомий вислів Максиміліана Волошина можна сказати, що вікові дерева вимагають шанування вже тому, що одного разу під вечір на них подивився О. Пушкін або Т. Шевченко. Освячення дерева служителем культу також викликає у місцевих жителів шанування дерева. Цей спосіб був використаний Київським еколого-культурним центром з метою підняття поваги до заповідного 300-річного гіркокаштану Петра Могили на території Китаївського монастиря у Києві. Нижегородський дослідник М. В. Морохін розрізняє наступні мотиви культу старих дерев у сучасних нижегородських марійців.

Священне дерево Священний гай
Рис. 1.8.46. Чи ера шанобливого ставлення до вікових дерев пройшла? Рис. 1.8.47. Поклоніння священному сосновому бору у суч. Вологодській області

1. З низкою дерев пов’язана репутація цілителів. До них приходять, щоб за допомогою принесення подарунка сприяти одужанню людини.

2. Меморіально-магічні дерева пов’язані з шануванням духів, які нібито живуть всередині дерева.

3. Велику групу складають меморіальні дерева, які служать наочними пам’ятками тих чи інших подій.

4. У деяких селах ростуть батьківські дерева, культ яких, вірогідно, пов’язаний з уявленнями про переселення душ померлих в рослини. Таким деревам приписувалась велика сила і їх пиляти вважалося небезпечним для життя.

5. Дерева предків оберігаються як посаджені предками – «хто знає, з яким словом саджали їх старі люди». Той хто спиляв дерево предків може «померти на ходу». Іноді таким деревам приносилися подарунки.

6. Дерева поблизу води – річок, озер, джерел, на піщаних пагорбах були особливо улюблені богинею води – Аюд-Авою і тому не знищувались людьми (Шнайдер и др., 2011).

Поклоніння віковим дерев ще й досі збереглося у мешканців берегів р. Шаршеньга в Вологодській області ()

Поклоніння деревам може ґрунтуватися на переконанні, що люди існують на одному рівні, тоді як духи живуть в іншій площині, наприклад, у вікових деревах – стрижнях світу, як було прийнято в стародавні часи. Є чимало способів, які можуть розвинути культ вікових дерев – вести з ними бесіди, відпочивати в їх тіні, прислухатися до їх шелесту, торкатися до них, медитувати під їх кроною, визнавати їх святими. Священність дерева – питання дуже особисте, бо для когось воно може бути священним, а для когось – самим звичайним. Дерево в очах людини стає святим, якщо воно вважається «чимось особливим», якщо воно може вплинути на фізичний, психологічний, естетичний та духовний рівні нашого життя. Вікове дерево може стати священним, що володіє такими якостями як захист, зцілення, мудрість, натхнення. Емоційна та духовна зв’язок між людиною і древнім деревом може бути дуже глибоким. Якщо людина досить відкрита і чутлива, то догляд за деревом-святинею може привести до релігійного відчуття, деколи здатному зцілити або перетворити.

Затока Вовкувата Осокір у Радунки
Рис. 1.8.48. Старезна верба біла біля затоки Вовкувата – свідок ще непорушеної Оболоні Рис. 1.8.49. Вікові дерева все ще поруч з нами. Осокір біля озера Радунка на Райдужному

Старий дуб чи липу можна назвати ім’ям, присвятити якійсь видатній людині, що жила неподалік або просто бувала в цьому місці. У такому випадку вікове дерево стає пам’ятником цієї особистості (стародавні греки вважали, що старий дуб уособлює Зевса, а слов’яни – Перуна). Біля груп вікових дерев можна влаштовувати хороводи під час народних свят (Івана Купали і тому подібне), до старих дерев приходять на уклін і в наші дні після вінчання молоді. За прикладом китайців можна проводити свята поклоніння лісу. У Західній Польщі й донині селяни де-не-де вішають на величезні вікові дуби і ясени хрестики і образи святих на знак поваги до цих дерев-довгожителів. Цей спосіб вдало використаний Київським-еколого-культурним центром при охороні стародавніх дерев у Києві (Шнайдер и др., 2011).

Так зокрема на двох найстаріших дубах київської заплави: дубі Грюнвальда та дубі на Синій воді було розміщено ікони з рушниками, що одразу призвело до кращого відношення до цих дерев.

Перелік використаних та рекомендованих джерел:

Борейко В.Е. Выдающиеся вековые деревья–символы древнего Киева, буклет. – К.:КЭКЦ, 2008.

Вілінов Ю. Острів у філіграні епох та шляхів. Хортицький колаж. – Запоріжжя: Поліграф, 2003. – 206 с.

Гриник П. І., Стеценко М. П., Шнайдер С. Л., Листопад О. Г., Борейко В. Є. Стародавні дерева України. Рєєстр-довідник. – К.: Логос. -2010. -143 с.

Конвенц Г. Практика охраны памятников природы. Сокращенный Перевод с немецкого. Серия: «История охраны природы». Вып. 23, Киев: КЕКЦ, 2000. – 88 с.

Охорона пам`ятників природи на Україні. – Зб. 1. – Харків: УКОПП, 1927. – С. 84.

Охороняйте вікові дерева Києва. – К.: КЕКЦ, 2008. – 15 с.

Пасенков А. Тысячелетние ореховые деревья в Крыму // Виноградарство и садоводство Крыма. – №12, 1962. – С. 40–41.

Природно-заповідні зони Української РСР. – К.: Урожай, 1986. – 222 с.

Пшеничный Е.Е. Достопримечательные платаны Крыма // Бюллетень Главного Ботанического сада. – №31, 1959. – С. 115–117.

Рубцов Л.И. Достопримечательные экземпляры дуба в Крыму // Бюллетень Главного Ботанического сада. – №35, 1959.

Стойко С., Шушняк В., Савка Г., Шубер П., Шляхта Я. Вікові дерева Львівщини. – Львів, 2006. – 97 с.

Сумцов Н.Р. Дубы Т.Г. Шевченко. – Харьков, 1911. – 4 с.

Шалит М.С. Заповідники та пам`ятки природи. – Харків, 1932.

Шарлемень Н.В. В защиту старых деревьев // Природа. – №10, 1958. – С. 55.

Шнайдер С. Л., Борейко В. Е., Стеценко Н. Ф. 500 выдающихся деревьев Украины. Серия охрана дикой приоды. – 2011.- К.: Логос. – 203 с.

Ющенко О.К. Охорона пам’яток природи в Українській РСР. – К., 1975. – 33 с.

http://via-midgard.info/news/article/23750-nastoyashhee-narodnoe-yazychestvo.html

Srodon F. Inwentarz zabytkowych debow w Polsce // Ochrona Przyrody. – №14, 1934.

Niechoda T., J. Korbel Puszanske Olbrzymy -35 p.

Famous trees of Texas. Third edition. March 1984. -180 p.

Використано також фото автора, Д. Іноземцевої, Д. Муріна та з вказаних вище джерел.

ancient-tree-defenition

trees-age-determination

reasons-for-protection

ancient-trees-estetics

examples-of-trees-protection

trees-protection-in-ukraine

ancient-trees-traditions

dnieper-banks-oldest-trees

ancient-trees-problems

trees-protection-recommends

ancient-trees-bibliography

Галерея вековых деревьев поймы Днепра