Запорізький марш

Софія Малильо

Коли звучать поривні ритми маршу,

із пам’яті глибин зринають дивні сни:

мов у буденщину сумну, трагічну нашу

вриваються вітри із давнини.

Немов у нашу чорну безнадію,

у честі й гідності позбавлені часи,

крізь років і сторіч завісу і завію

славетних пращурів лунають голоси.

Звучать, мов символи утраченої суті,

слова завітні. Січ. Великий Луг.

Порогів імена, затоплені й забуті.

Паланка. Хортиця. Самара. Базавлук.

І щемно так чогось, і невимовно сумно,

немов забуто все і з нашої вини.

Та марш звучить заклично і бравурно, –

Козацький марш із далей давнини.

24/XII-1990.