«Віють вітри, віють буйні»

Софія Малильо

«Віють вітри, віють буйні», –

серед ночі, в тишині,

пригадалося спонтанно,

зазвучало нездоланно,

заспівалося мені.

Пригадались – чуті змалку

і природні, як вода, –

співи-жалощі Наталки,

й защеміла в серці палко

її туга молода.

Чудодійний геній пісні,

із глибин жива вода…

Крізь випробування грізні

врода роду грає в пісні,

незнищенно молода.

9/V-1991.