До дня бібліотекаря

Софія Малильо

В бібліотеку входиш, наче в храм.

Безсмертний дух людський царює там, –

Творець – бунтар, що «тіло рве до бою»,

До світла людство кличе за собою.

Стоять мовчазно у рядах книжки.

Про них ще древні мовили значуще:

То мертвії живуть серед живущих,

Німії промовляють крізь віки.

Кругом книжки заповнюють полиці.

В них зачаровано спасенні таємниці.

Вони благають: Друже! Погортай!

Великий досвід людства переймай.

Так часто в горі, у нестерпний час,

Та мудрість вікова рятує нас,

І дух збадьорений невтомно й сміло

До боротьби знов кличе кволе тіло.

Скарби бібліотек з їх мудрими томами

Пережили всіх воєн грізні драми,

Минають зваби всіх марнот земних,

А Істини живуть в одежі книг.

Хай славляться творці розумних книг,

Ті, що живуть у часі разом з нами,

І ті, що душ своїх нетлінними скарбами

Із небуття навчають нас, живих.

І доки людство в вирі небезпек

Верстає шлях в палкім жаданні Правди,

Його порадниками будуть завжди

Томи книжок, скарби бібліотек!

29/IX-2003.