Юридична техніка

Шестопалова Л. М.

Юридична техніка – науково розроблена методика утворення, пізнання й ефективного застосування права з метою врегулювання поведінки людей та правових відносин завдяки досягненню високого рівня форми права.

Законодавча техніка – система юридичних засобів і прийомів створення, тлумачення та систематизації нормативно-правових актів (законів).

Елементи юридичної техніки:

а) елементи створення, пізнання та застосування нормативно-правових актів:

– технічні прийоми (методи);

– технічні правила;

б) елементи зовнішньої обробки правового матеріалу (технічні засоби):

– засоби мови;

– засоби стилю;

– термінологія;

– юридичні конструкції;

– способи побудови актів;

– інші елементи.

Мета юридичної техніки – раціоналізація юридичної діяльності, досягнення повноти і точності втілення державної волі в нормативно-правових актах, простоти, зрозумілості, стислості, стандартизації, уніфікованості юридичних документів.

Основні види юридичної техніки:

– використовувана в правотворчості;

– використовувані в правозастосуванні.

Типи юридичної техніки:

– правотворча;

– правотлумачна;

– правозастосовна;

правореалізаційна.

Види юридичної техніки:

– техніка систематизації нормативно-правових актів;

– техніка обліку нормативно-правових актів;

– техніка створення правозастосовчих (індивідуальних) актів.

Документ – матеріальний носій інформації, призначений для її обробки та передачі в часі і просторі і створений згідно з чинним законодавством.

Юридичний документ – матеріальний носій інформації, яка має правове значення.

Правові вимоги до юридичних документів:

– відповідність Конституції, іншим законам;

– відповідність компетенції органу видання;

– бездоганність змісту та форми;

– об’єктивність;

– послідовність і логічність викладу правового матеріалу;

– композиційно-структурна відповідність;

– зручність користування;

– уніфікованість і стандартизованість;

– мовностилістична довершеність і бездоганність.