«Багато є планет…»

Дніпрова Чайка

Багато є планет, багато вічних зір

Серед блакитної безодні неба;

Кого ж пильнує так невинно людський зір,

Кому його з усіх зірок найбільше треба?

То сонечко: од його радість – світ,

І ласка теплая, і сила невмируща,

І чудо лиш воно на світі скрізь творить,

І лине звідусіль до його все живуще.

Пестить воно в квітках пелюстки молоді,

У колосках крепить зерно налите,

Голубить і листки, посохлі та руді,

Шануючи життя їх пережите.

Примітки

Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів», «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 342.