«Прийшов я до тебе…»

Дніпрова Чайка

Che і belli nel viso, che і belli nel coro.

Прийшов я до тебе ще раз наостанці,

Вже й човен спустив я і парус підняв –

Не жур же ти, любая, свого коханця,

Щоб він на чужині з журби не пропав.

Отри свої очки та глянь веселенько,

Як вміла дивитись в веселі часи,

Промов лиш до бога молитву тихеньку:

«О боже! щасливо назад донеси!»

Не плач же, серденько, не плач ти за мною,

І, тяжко ридаючи, ти не зітхай, –

Противного вітру своєю журбою,

Сльозами, дощів на мій шлях не скликай.

Один поцілунок, одне іще слово,

І поглядом милим ще раз зачаруй,

А там – оставайся, кохана, здорова

І шитую хустку про стрічу лаштуй!

Примітки

Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів», «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 341.