«Зима була, і хуга вила…»

Дніпрова Чайка

Зима була, і хуга вила,

Як звір скажений за вікном,

А ми любесенько сиділи

У теплій хатоньці рядком.

Прийшла зима. Мороз надвірні

І хатнє нутряне тепло

Спливли помалу, а за ними

І наше щастя десь спливло.

І наша хатонька холоне,

Сумує пусткою без нас –

Нема кому її нагріти

В цей весняний погожий час.

І я дивлюсь і все сумую:

Минула доля, де ти? Де?

І – чи оте тепло надвірне

Ізнов докупи нас зведе?

Чи, може, нас зведуть морози,

Дощі та сиві тумани?

О, хоч крізь горе, хоч крізь сльози,

Ти, любий часе, прилини!

Примітки

Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів», «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 340.