Ходить жовняр на шельваху по крутій горі

Запис Ю.Федьковича

Ходить жовняр на шельваху по крутій горі,

Зачесує кучерики в своїй голові.

Зачесує кучерики білим гребінцем,

Нагадує давні літа, як був молодцем.

Та як ті ся кучерики по голові в’ють:

Пішли літа марне з світа, вже ся не вернуть.

Упряжу ж я штири коні, штири вороні,

Та й поїду здоганяти літа молоді.

– Гой верніться, молодії, верніться назад,

Не умів вас шанувати, тепер бих вам рад!

– Гой козаче-небораче, дарма твоя річ,

Не приросте головочка, як здоймеш ю з пліч!

Примітки

Друк. за рукописною збіркою (№ 66, арк. 65 зв.).

Мотив безповоротно втрачених літ на військовій службі використаний Ю. Федькозичем у вірші «Старий жовняр» (т. І, стор. 310 – 311). Варіант пісні див.: «Песни буковинского народа. Составил А. Лоначевский. Из материала, доставленного Г. И. Купчанком…», Київ, 1875, стор. 287, № 339.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 122.