Журилася ненька мною

Запис Ю.Федьковича

Журилася ненька мною,

Що не буду я газдою,

Гой стій, мати, не журися,

Та на мене подивися!

Чи ж то, мати, не луг, не луг,

Чи ж то, мати, не плуг, не плуг,

Чи ж то, мати, не упряга,

Ясна зброя на чепрагах?

Моя ріля вже й орана,

Вже й кулями засіяна,

Білим тілом зволочена,

Багров кровйов примочена.

У нас, мамко, жваво й орють,

Шабельками в груди порють,

У нас, мамко, жваво й сіють,

За гарматов жнива спіють.

У нас, мамко, й женці жваві,

Таліянці кучеряві,

Гой як стали зажинати,

Прощай, прощай, моя мати!

Гой ні вітця, та ні мами,

Та ні трунди, та ні ями,

Лиш зелена муравочка:

Жовнярева господочка!

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 44, арк. 45). Повністю публікувалася у зб. «Буковина в піснях» (Чернівці, 1957, стор. 33).

Ю. Федьковичем використана (без останньої строфи) як пісня Дмитра в обох редакціях драми «Керманич» з заміною «мати» на «неня» (т. IIІ, ч. ІБ, стор. 46 і 125). Варіант пісні див.: «Народні пісні в записах Івана Франка», Львів, 1966, стор. 222 – 223.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 118.