94. Лист Омеляна Партицького до Федьковича
Впсокоповажний Добродію!
Изъ Вашими чудними поезиями ми ту вже другий день тішимося. Пречудні квіти, тоті гуцульскі твори: та, дай тількі Боже, шобъ на славу нашоі Руси Ви не наставали намъ дальше о сирітській и безталанній нашій краіні співати.
Писавъ Вахнянінъ, що бъ вислати на Ваші руки 50 рн. Та, коли ласка, не поцурайтеся тою дрібною лептою. То не нагорода, але руський гостинець відъ рідноі Галичини. Я готовъ, коли не розгніваєтеся, що три місяці присилати малі дарунчики, а Ви привічуйте іхъ приязнимъ серцемъ. Нехай хочъ побачите, що у нась щира любовъ до великихъ людей еще не вигасла.
Изъ новимъ рокомъ приступаю до видавання обширніщого наукового часописьма. Та по правді скажу, що изъ всіхъ галузей літератури и науки, найгірше йде изъ повістями. Коли не відкажете своего уділу при великімъ ділі, то сердечно прошу не забувати на повісточки. Вонп підъ Вашимъ перомъ незрівнані. – Вижидаю милого одвіту.
Клониться низенькимъ поклономъ щирий покірникь и слуга
О. Партицький.
Тарнопіль 7 Жовтня 1867.
Примітки
Подається за виданням: Писаня Осипа Юрія Федьковича. – Львів: 1910 р., т. 4, с. 172.
