О чом Дунай!...

Юрій Федькович

О, чом, Дунай, о, чом, тихий,

О, чом же ти не рожевий?

Чо пісочок не перловий,

Бережечки кришталеві?..

Я би з пюрця павляного

Зладив човен та й весельце,

Я би поплив конець світа

Найти серцю рівне серце.

Сходив я світ, сходив другий,

Тридев’яту землю сходжу, –

Усе виджу, усе чую,

Усе знаю, все находжу.

Лиш серденька не находжу,

Лиш серденька – мому пару…

Було серце як то сонце, –

Люди вкрили чорнов хмаров.

Було серце як та рожа, –

Люди взяли попід ноги;

Було серце, як бог, праве, –

Юда продав свого бога…

Юда? Люди го продали!..

Да коли хоть в добрі гроші,

А то в корчмі за дві чарці…

О ти, світе нехороший!

Примітки

Друк. «Руська хата», Львів і Чернівці, 1877, стор. 2. Справлено тут по автографу поета (власність тов. Просвіта. Піваркуш звич. паперу, записаний з одного боку синім чорнилом, а підпис автора червоним).

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 371 – 372.

Автограф (аркуш внизу пошкоджений) зберігається в ІЛ, ф. 58, № 38.

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 533.