При відході

Юрій Федькович

Співанка

Чо ти плачеш, дівчино єдина,

Вшак ти видиш, не моя причина, –

Не рад би я від’їзджати,

Гонит цісарь воювати;

Не тра серцу туги завдавати.

Рада ж би я, милий, не тужити,

Но без тебе горе в світі жити, –

Ти поїдеш на Вкраїну,

Я ся пташков перекину,

Та й полечу милому ковати.

Ой ковала зазульков, ковала,

Та й милого нигде не видала.

Де-ж ти милий пробуваєш,

Що ти мене не чуваєш,

Ци ти голос уже мій не знаєш? –

Знаю, знаю милий голосочок!

Прикрив мене клиновий листочок;

Під могилов нич не чути.

Ах як тяжко під нев бути,

А ще тяжче миленьку забути.

Примітки

Поезії, 1862, стор. 9 – 10.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 22 – 23.