Дика коза

Джордж Байрон,
переклад Миколи Костомарова

Дика коза, і вільна й веселенька,

Спинається по ізраїльських горах

І п’є з криниць водицю студененьку,

Що по святих тече собі луках,

Красуються в їй ніжка й ясні очі,

Коли вона провалля перескоче.

Швидчіші ноги й оченьки ясніші

Колись Іуда бачив в тій землі;

Колись селяне ще були й красніші

В тій радощів колишніх стороні.

Кедр на Ливані верх свій піднімає…

Але дівчат Іуди там немає!

Щасливша кожна пальма тих долин,

Ніж израїльські розігнані народи.

Де вродиться, там і росте вона,

Й красується в тихій своїй уроді.

Вона не кине своєї родини,

Вона не схоче жить в чужій країні.

А ми тулятись мусимо з печалі,

В чужих людей могил собі прохать…

Ніколи там, дідів де поховали,

Не будуть кості наші спочивать!

Ізраїль сохне, в’яне на чужині –

Безбожнії сидять в Єрусалимі!!!

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Сніп». – Харків, 1841. – С. 95. Переклад поезії Байрона «The wild gazelle» («Дика газель»). – С. 4. Подається за першодруком.

Ліван – гірський хребет на східному березі Середземного моря.

Безбожнії сидять в Єрусалимі!!! – 722 р. до н. е. Ізраїльське царство було розгромлене ассірійським царем Саргоном II.

Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 153 – 154.