Погибель Саннахерибова

Джордж Байрон,
переклад Миколи Костомарова

Ассірійці прийшли, як вовки навмання;

Все їх військо у пурпурі й золоті ся;

Їх списи, мов на озері зорі, блистіли

У той час, як тихі галілейськії хвилі.

Як улітку зеленім на древі листи,

Вояків тих увечері шики густі;

Як по осені листя на древі сухеє,

Усе військо уранці тихе й неживеє.

Анголь смерті огняним крилом розмахнув

І в лице ворогам, супроти їх, подув;

І їх очі закрилися й похолоділи,

І серця обважніли, й уста онеміли.

І, роззявивши ріт, повалився там кінь:

Вже не стане на дибки, не прискне вже він;

З його піна застила біліє на глині,

Як той вал, що розб’ється об дику скелину.

І лежать їх їздці там побліді й бридкі,

На лиці в їх роса, ржа поїла сітки;

Їх наміти тихі, корогви їх не мають,

Їх списи не підняті і в сурми не грають.

І ассурові вдови голосять із жалю,

І розбились шайтани у храмі Ваала;

Із язиків сильнішому міч не поміг –

І сильніший розтаяв пред Богом, як сніг!

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Сніп». – Харків, 1841. – С. 94. Переклад поезії Байрона «The destruction of Sennacherib». – С. 17 – 18. Подається за першодруком.

Саннахериб (Сеннахериб) (705 – 681 рр. до н. е.) – ассірійський цар. Під час облоги Єрусалима, що повстав проти його влади, зазнав поразки, але не від рук людей, а, за біблійною легендою, від меча ангела смерті.

Галілейські хвилі – хвилі Галілейського (або Генісаретського) озера у Північній Палестині.

Ассурові вдови – ассірійські вдови.

Храм Ваала – Ваал (Баал) – загальносемітське божество війни; у романтичній поезії першої половини XIX ст. – поетичний символ кровожерного ідола.

Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 153.